Ті, що співають у терні - Коллін Мак-Каллоу

Скачать книгу

і спізнилися на дзвінок. Кожен дістав по шість ударів, але Меґґі страшенно засмутилася, бо гадала, що мали покарати лише її одну. А коли сестра Аґ ще раз напустилася на неї, наша Меґґі виригала хліб із джемом на її чорну одіж.

      – А що сталося опісля?

      – Сестра Аґ добряче відшмагала її і з ганьбою прогнала додому.

      – Що ж, її справді всипали добряче. Аж занадто. Я поважаю черниць і знаю, що то не наше діло – пхати носа в їхні справи, але хотілося б, щоби вони не так заповзято хапалися за різку. Знаю, вони мають палицею вбивати абетку в наші нетямущі ірландські голови, та сьогодні мала Меґґі вперше пішла до школи.

      Френк ошелешено витріщився на батька. Ще жодного разу батько не розмовляв із ним по-дорослому, як чоловік із чоловіком. Вражений настільки, що забув про свою перманентну відразу до нього, Френк збагнув, що, попри вихваляння, Педді любив Меґґі більше за синів. З подивом усвідомлюючи несподівану симпатію до батька, він усміхнувся йому, відкинувши підозру й недовіру.

      – Вона така гарненька, еге ж? – спитав Френк.

      Педді задумливо кивнув, поглинутий спогляданням дівчинки. Конячина пирхнула, залопотівши губами, Меґґі заворушилася, перекотилася на спину і розплющила очі. Побачивши батька біля Френка, вона швидко сіла й випрямилася, пополотнівши од страху.

      – Що, моя маленька Меґґі, важкий тобі сьогодні день випав, еге ж? – Педді підійшов до неї, підняв із сіна – і аж смикнувся від неприємного запаху. Але потім здвигнув плечима і міцно притиснув доньку до себе.

      – Мене палицею відшмагали, татку, – зізналася мала.

      – Що ж, добре знаючи сестру Аґату, можу сказати тобі, що це не востаннє, – розсміявся Педді, садовлячи Меґґі собі на плечі. – Краще ходімо подивимося, чи є у мами достатньо гарячої води в котлі, щоб тебе викупати. Бо від тебе сморід гірший, ніж у молочарні Джармена.

      Френк вийшов на поріг і провів поглядом дві яскраво-руді голови, що погойдувалися над стежиною, потім обернувся і побачив, що гніда не зводить із нього своїх добрих спокійних очей.

      – Що ж, ходімо, стара шкапо. Я відведу тебе додому.

      Хоч як це й дивно, але Меґґі, заблювавши сестру Аґату, дістала з цього і певний зиск: черниця й далі регулярно лупцювала її, але завжди з відстані, щоб уникнути небажаних наслідків, а це неминуче послаблювало силу й точність ударів.

      Темне дитинча, що сиділо разом із Меґґі за партою, виявилося донькою італійця, який володів і керував отим яскраво-блакитним кафе в містечку Вахіне. Звали її Тереза Анунціо, і була вона достатньо нетямущою та нездатною до науки, щоб уникнути прискіпливої й лиховісної уваги сестри Аґати, але достатньо тямущою, щоби не перетворитися на постійну мішень. Коли в дівчинки виріс новий зуб, вона стала напрочуд гарною, і Меґґі просто обожнювала її. На перервах вони гуляли майданчиком, обійнявши одна одну за талію, і це означало, що вони – друзі-нерозлийвода, і унеможливлювало приставання з будь-чийого боку. Вони тільки й знали, що розмовляли, розмовляли й розмовляли…

      Одного разу під час обідньої перерви

Скачать книгу