LITMIR.BIZ

Скачать книгу

глини, а середні класи залишила сестрі Деклан.

      Надійно заховавшись на останньому ряді парт, Меґґі насмілилася поглянути вбік на маленьку дівчинку, що сиділа поруч. Її переляканий погляд наштовхнувся на щербату усмішку та величезні чорні очі, що витріщалися на неї зі смаглявого, трохи лискучого обличчя. Вона вразила уяву Меґґі, звиклої до світлої шкіри, світлого волосся та ластовиння, бо навіть Френк із його темними очима та волоссям мав чисту білу шкіру. Тож Меґґі швидко дійшла висновку, що її сусідка за партою – найпрекрасніше з усіх бачених нею створінь.

      – Як тебе звуть? – промимрила смаглява красуня кутиком рота, гризучи кінчик олівця і спльовуючи розжовані крихти в порожню дірку для чорнильниці.

      – Меґґі Клірі, – прошепотіла вона у відповідь.

      – Гей ви там! – долетів із передньої частини класу різкий сухий голос.

      Меґґі підскочила і спантеличено озирнулася. Почувся тихий стукіт – то двадцятеро дітлахів разом поклали олівці; потім приглушено зашерехтіли безцінні аркуші паперу – то їх відсунули убік так, щоб можна було тишком обпертися ліктями об парти і злегка, майже непомітно, обернутися назад. З похололим серцем Меґґі збагнула, що всі учні витріщаються на неї, а проходом до її парти наближається сестра Аґата. Меґґі охопив такий сильний страх, що вона відчайдушно кинулася б навтьоки, якби було куди бігти. Та позаду неї була перегородка, що відділяла середній клас від початкового, з обох боків напосідали парти, а спереду грізно насувалася сестра Аґата. Здавалося, очі Меґґі, розширившись від страху, заповнили собою все її перелякано зіщулене личко, а руки то стискали, то розтискали край парти.

      – Ви щось сказали, Меґан Клірі.

      – Так, сестро.

      – І що ж ви сказали?

      – Моє ім’я, сестро.

      – Ваше ім’я?! – Сестра Аґата пирхнула і озирнулася, перебігаючи очима по решті дітей, немов ті, поза сумнівом, мали відчути не менше презирство. – Діти! Нам неймовірно пощастило! У нашій школі з’явилася ще одна Клірі, і їй кортить повідомити нам своє ім’я! Так, щоб усі чули! – Сестра Аґата обернулася до Меґґі. – Встати, бо я звертаюся до вас, нетямуща маленька дикунко! І простягніть, будь ласка, ваші руки.

      Долаючи страх, Меґґі підвелася з сидіння, і її довгі кучері гойднулися до обличчя і знову відскочили назад, мов пружинки. Зціпивши пальці, вона крутила і стискала їх у безнадійному відчаї. Але сестра Аґата навіть не поворухнулася, тільки чекала, чекала й чекала.

      …Потім якимось незбагненним чином Меґґі все ж змусила власні руки піднятися і випростатися, та, коли впала палиця, вона, охнувши від страху, знову їх відсмикнула. Сестра Аґата вчепилася у вузлик волосся на маківці Меґґі й сіпонула її так, що обличчя дівчинки опинилося за кілька дюймів від отих страшних окулярів.

      – Виставте вперед ваші руки, Меґан Клірі, – мовила сестра Аґата ввічливо, холодним невблаганним тоном.

      Меґґі розтулила рота – і заблювала сестрі Аґаті увесь одяг

Скачать книгу