Після тебе - Джоджо Мойєс До зустрічі з тобою

Скачать книгу

шокувало. Але, якщо чесно, не думаю, що це щось змінило б.

      Мені знадобилася приблизно хвилина, щоб я знову могла говорити.

      – Змінило б. Для нього б змінило.

      Вона кинула на мене колючий погляд.

      – Він убив себе, – говорила далі я, і голос трохи затинався. – Вілл обірвав своє життя, бо не мав жодної причини його продовжувати. Якби він знав, що в нього є дочка…

      Вона звелася на ноги:

      – Е, ні. Ні. Ви цього на мене не повісите, міс Як-Вас-Там. Ви не змусите мене відчувати відповідальність за смерть того чоловіка. Ви що, думаєте, у мене без того проблем у житті мало? Якби вам довелося пройти хоча б через половину того, що випало мені… Ні, Вілл Трейнор був жахливою людиною.

      – Вілл Трейнор був найкращою людиною в моєму житті.

      Вона окинула мене оком з ніг до голови.

      – Ну, в це я можу повірити.

      Ніколи не думала, що зможу відчути таку моментальну неприязнь до когось. Я підвелася, щоб піти, коли почувся голос:

      – Отже, батько навіть не знав про мене.

      Лілі нерухомо стояла у дверях. Таня Готон-Міллер побіліла. Згодом, опанувавши себе, вона сказала:

      – Я берегла тебе від болю, Лілі. Я знала Вілла дуже добре – і не була готова проходити разом з тобою через приниження, намагаючись умовити його стати частиною стосунків, яких він не хотів. – Вона поправила зачіску. – І тобі давно вже час кинути цю жахливу звичку підслуховувати.

      Я більше не могла цього слухати. Виходячи з дверей, я почула нагорі якісь крики, а потім сходами злетіла пластикова вантажівка та розбилася на друзки десь унизу. Через поруччя глянуло занепокоєне обличчя – можливо, філіппінське. Я почала спускатися сходами.

      – Куди ти йдеш?

      – Вибач, Лілі. Ми… ми іншого разу поговоримо, добре?

      – Але ти майже нічого не розповіла про тата.

      – Він тобі не батько, – мовила Таня Готон-Міллер. – Френсіс змалечку робив для тебе набагато більше, ніж Вілл зробив би будь-коли.

      – Френсіс мені не батько, – проревла Лілі.

      Згори долетіли звуки чергової аварії та схвильований жіночий голос, який щось кричав незнайомою мені мовою. Іграшковий кулемет обстрілював повітря крихітними снарядами. Таня взялася за голову:

      – Я не можу. Просто не можу.

      Лілі схопила мене коло дверей.

      – Можна пожити в тебе?

      – Що?

      – У твоїй квартирі? Я не можу тут залишатися.

      – Лілі, я не думаю…

      – Ну тільки сьогодні… Будь ласка.

      – О, я вас прошу. Нехай вона залишається у вас – день чи два. Вона складе вам чудову компанію. – Таня махнула рукою. – Ввічлива, дбайлива, завжди допоможе. Просто мрія! – Її обличчя раптом задерев’яніло. – Подивимося, що з того вийде. Ви знаєте, що вона п’є? Курить у квартирі? Що її не допускали до занять у школі? Вона ж розповідала, так?

      Лілі мала такий вигляд, наче чула все це вже мільйони разів.

      – Вона навіть не приїхала на іспити. Ми все для неї робимо: вихователі, репетитори, найкращі школи. Френсіс ставиться до неї як до рідної

Скачать книгу