ТОП просматриваемых книг сайта:
Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн.Название Чотири після півночі (збірник)
Год выпуска 1990
isbn 978-617-12-2716-3,978-617-12-2713-2,978-617-12-1662-4
Автор произведения Стівен Кінг
Жанр Ужасы и Мистика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Руді вже розгорнув свій сендвіч – той був, на погляд Браяна, з салямі й сиром – і встиг відкусити від нього добрячий шматок. Тепер він виплюнув його на підлогу з гримасою огиди.
– Він тухлий! – кричав Руді. – От, чорти б його взяли! Ненавиджу таке!
– Тухлий? – швидко перепитав Боб Дженкінс. В очах його немов спалахнули сині електричні іскри. – О, я щодо цього сумніваюся. В наші дні готові м’ясопродукти так нашпиговані консервантами, що потрібно годин вісім чи й більше на гарячому сонці, щоб вони почали псуватися. А з того годинника нам відомо, що електрика в цій вітрині-холодильнику пропала менш ніж п’ять годин тому.
– Можливо, й ні, – заговорив Алберт. – Ви самі казали, що за відчуттям зараз пізніше, ніж показують наші наручні годинники.
– Так, але я не думаю… А та вітрина все ще холодна, містере Ворік? Коли ви її відчинили, всередині ще був холод?
– Не зовсім, щоб холод, але прохолодно, – сказав Ворік. – Але цей сендвіч однаково нахер зіпсутий. Прошу пробачення, пані. Ось. – Він простягнув сендвіч. – Якщо не вірите, що він тухлий, самі скуштуйте.
Боб дивився на сендвіч, явно набираючись хоробрості, а потім так і зробив: відкусив маленький шматочок від незайманого кінця. Алберт побачив, як по його обличчю промайнула відраза, але Дженкінс не позбавився відкушеного негайно. Він жувнув раз… другий, потім відвернувся й виплюнув собі на долоню. Той напівпережований шматок сендвіча він викинув до сміттєвого бачка під полицею зі спеціями, слідом полетіла і решта сендвіча.
– Не протухлий, – сказав він. – Позбавлений смаку. Втім, не тільки це. Він ніби зовсім безконсистентний. – Губи письменника викривилися в мимовільній гримасі огиди. – Ми говоримо про прісні речі – такі як нічим не присмачений білий рис, варена картопля, – але навіть найпрісніша їжа, я вважаю, має певний смак. Цей сендвіч не має жодного. Це – немов жувати папір. Тож не дивно, що ви подумали, ніби він протухлий.
– Він тухлий, – вперто повторив лисий чоловік.
– Спробуйте ваше пиво, – запропонував Боб. – Воно протухнути не може. Кришечка на місці, а пляшкове пиво не псується, навіть якщо зберігається не в холодильнику.
Руді глибокодумно подивився на пляшку «Бадвайзера» у своїй руці, потім похитав головою і простягнув її Бобу:
– Мені його більше не хочеться.
Він кинув погляд на вітрину-холодильник, в очах його був недобрий вираз, немов Руді підозрював, що це Дженкінс зробив його жертвою такого некумедного розіграшу.
– Вип’ю, якщо мушу, – сказав Боб. – Але один раз я вже офірував власний організм на користь науки. Може, хтось інший покуштує це пиво? Я думаю, це дуже важливо.
– Дайте його мені, – промовив Нік.
– Ні, – це сказав Дон Ґефні. – Дайте його мені. Заради Бога, я залюбки вип’ю пива. Пив я йо’ теплим й раніше, і очі від то’ в мене не вилізли.
Він взяв пиво, відкрутив кришку