LITMIR.BIZ

Скачать книгу

що інші вирушать слідом за ним.

      Браян з Ніком перезирнулися.

      – Нам краще піти за ним, – тихо сказав Алберт. – Я думаю, він діло знає.

      – Якого роду діло? – перепитав Браян.

      – Я точно не знаю, але, гадаю, там мусить бути щось таке, що варто з’ясувати.

      Алберт вирушив услід за Бобом; Бетані слідом за Албертом, а інші потягнулися за ними, Лорел вела Дайну за руку. Дівчинка була дуже блідою.

      2

      Ресторан «Дев’яте небо» насправді виявився кафетерієм з повною напоїв і сендвічів вітриною-холодильником углибині та стійкою з іржостійкої сталі, що тягнулася перед довгим, з багатьма секціями тепловим столом. Усі секції були порожніми і сяяли чистотою. Ні плямки жиру не було на грилі. Склянки – оті тривкі, характерні для кафетеріїв гранчасті склянки – були складені акуратними пірамідами на дальніх полицях разом з широким вибором іншого, не менш тривкого кафетерійного посуду.

      Роберт Дженкінс стояв біля каси. Коли ввійшли Алберт з Бетані, він спитав:

      – Бетані, можна мені ще одну сигарету?

      – Ух ти, та ви справжній халявщик, – відгукнулась вона, але добродушним тоном. Діставши пачку «Мальборо», вона витрусила сигарету. Боб її взяв, але, коли Бетані простягнула йому сірники, зупинив її руку.

      – Я краще скористаюся якимсь з оцих, гаразд?

      Біля касового апарата стояла ваза, повна картонних книжечок сірників з рекламою бізнес-школи «Ласел».[136] Маленька табличка біля вази повідомляла: «ДЛЯ НАШИХ НЕЗРІВНЯННИХ ДРУЗІВ».[137] Боб взяв звідти книжечку, розгорнув її і відірвав один сірник.

      – Звісно, – погодилась Бетані. – Але навіщо?

      – От це ми зараз і спробуємо з’ясувати, – відповів Дженкінс. Він поглянув на інших. Вони стояли поряд півколом, спостерігали – всі, окрім Руді Воріка, котрого вже занесло вглиб робочої зони, де він уважно інспектував вміст вітрини-холодильника.

      Боб креснув сірником. Той залишив якийсь білий мазок на чиркалі, але не загорівся. Він креснув ним знову з тим самим результатом. На третій спробі картонний сірник погнувся. Та й більша частина його головки все одно стерлася.

      – Так, так, – промовив Боб тоном, абсолютно позбавленим здивування. – Я припускаю, що вони відсиріли. Нумо, спробуймо книжечку з дна, гаразд? Там вони мусять бути сухими.

      Він зарився на дно вази, розсипавши на стійку кілька картонних книжечок. На око Алберта, всі вони мали абсолютно сухий вигляд. За спиною в хлопця знову скинулися очима Браян з Ніком.

      Боб виловив книжечку сірників, відірвав один і спробував його запалити. Той не загорівся.

      – Псячий син, – вилаявся Дженкінс. – Схоже на те, що щойно ми відкрили ще одну проблему. Я можу позичити ваші сірники, Бетані?

      Дівчина подала їх без жодного слова.

      – Зачекайте хвильку, – промовив повагом Нік. – Що ви наразі відкрили, друже?

      – Тільки те, що ця ситуація має ширші наслідки, ніж нам спершу уявлялося, – сказав Боб. Очі в нього залишалися доволі

Скачать книгу