LITMIR.BIZ

Скачать книгу

сьорбаючий звук. Обернулась і побачила, що хлопець, якого ми називаємо Ящеролиций (через прищі) витріщається на мене.

      – Гарна сукня, Клер.

      – Дякую, але це не заради тебе, Ящеролиций.

      Він іде за мною на кухню.

      – Знаєш, це не дуже приємно чути, юна леді. Адже я просто намагаюся висловити своє захоплення твоїм надзвичайно привабливим вбранням, а ти мене ображаєш…

      Він ніяк не може замовкнути. Нарешті я вирвалася, при цьому схопивши Гелен і використавши її замість живого щита, аби вийти з кухні.

      – Це жахливо, – каже Гелен. – Де Рут?

      Рут ховається з Лаурою нагорі у своїй кімнаті. Вони в темряві курять косяк і дивляться у вікно, як купа друзів Джейка купаються в басейні. Скоро ми всі будемо сидіти біля вікна й витріщатися на них.

      – М-м-м, – каже Гелен. – Я би хотіла ось цього.

      – Якого? – запитує Рут.

      – Хлопця на вишці для стрибків.

      – О-о-о.

      – Дивися, Рон, – каже Лаура.

      – Це Рон? – Рут хихотить.

      – Вау. Ну, думаю, хто завгодно матиме кращий вигляд без футболки з Металікою і страшненького шкіряного жилета, – зауважує Гелен. – Гей, Клер, ти мовчиш.

      – Гм? Думаю, так, – ледь чутно промовляю.

      – Дивлюся на тебе, – каже Гелен. – Ти так хтиво поглядаєш. Мені соромно за тебе. Як ти довела себе до такого стану? – Вона сміється. – Серйозно, Клер, чому би просто не покінчити з цим?

      – Я не можу, – жалібно відказую.

      – Звичайно, можеш. Просто спустись і крикни «Трахніть мене!», і близько п’ятдесяти хлопців будуть кричати «Я! Я!»

      – Ти не розумієш. Я не хочу – це не те, що…

      – Їй потрібен хтось, зокрема, – пояснює Рут, не зводячи очей з басейну.

      – Хто? – питає Гелен.

      Знизую плечима.

      – Давай, Клер, зізнавайся.

      – Облиш її, – каже Лаура. – Якщо Клер не хоче говорити, вона не мусить.

      Сиджу поряд з Лаурою, схиливши голову на її на плече.

      Гелен зривається на ноги.

      – Я скоро повернуся.

      – Куди ти йдеш?

      – Я принесла шампанське і грушевий сік, щоб зробити «Белліні», але залишила його в машині.

      Вона вилітає з дверей. Високий хлопець з волоссям до плечей, робить сальто назад із трампліна.

      – Вау! – в унісон вигукують Рут і Лаура.

      Генрі: Минуло чимало часу, може, година чи близько того. Я з’їв половину чипсів і випив теплу колу, яку Клер взяла зі собою. Трохи подрімав. Вона пішла так надовго, що я подумав, чи не прогулятися трохи. До того ж мені треба відлити.

      Чую, як наближається стукіт підборів. Визираю у вікно, але це не Клер, це бомбезна блондинка в облягаючій червоній сукні. Розумію, що це подруга Клер – Гелен Пауел. Ой.

      Вона стає з мого боку біля машини, спирається і дивиться на мене. Крізь її плаття видно все, навіть Токіо. Відчуваю себе трохи сп’янілим.

      – Привіт, хлопче Клер. Я Гелен.

      – Помилились номером, Гелен. Але приємно було познайомитися. – Від неї сильно тхне алкоголем.

      – Хіба

Скачать книгу