Музичні фрески - Ева Гата

Скачать книгу

боляче. Уже боляче від таких слів.

      – А далі?

      – Не знаю! Досвід підказує, що найліпше забути. Але що це ти раптом? Я не хочу з тобою розлучатися.

      – Боюся, колись доведеться. Все має початок і кінець, – відвела очі вбік.

      – Ти ж сама казала – любов вічна, – лагідно пригорнув її до себе.

      – Я казала про справжню.

      – Так моя і є найсправжніша, – засміявся.

      Одного дня вона вручила мені смішну ляльку з крилами і з настановчою мудрістю виголосила:

      – Нехай цей ангел завжди допомагає тобі розпізнавати справжню суть речей і зміцнить твою родину. Тобі лише здається, що колишня дружина тебе не розуміє, а між доньками точиться нездорове змагання. У вас немає гармонії з простої причини – ти їх мало любиш.

      Я приготувався почути будь-що, але такого побажання від неї зовсім не очікував. Звідки вона довідалася про сварки з дружиною і непорозуміння між доньками, якщо ми ніколи не розмовляли про мою родину?…

      Її поведінка надто часто не вкладалася в моїй голові.

      Одного дня вона зателефонувала й урочистим тоном повідомила:

      – Сьогодні у нас ювілей.

      – Який? – дивувався її фантазіям.

      – Рівно сім місяців і один день, як ми разом.

      – Ми ж уже колись святкували цілком інший.

      – То помилка. Від того часу, як ти мені зателефонував, минуло рівно сім місяців.

      – І звідки ж ще один день?

      – А про нашу першу зустріч на пошті забув?

      – Не сперечатимуся. то як відсвяткуємо?

      – Маємо гарну оказію, у філармонії гратимуть наші улюблені дуети для скрипки з гітарою. Хочу сидіти поруч із тобою і тримати тебе за руку. Я вирішила сказати тобі найважливіше, а після концерту запрошую тебе в мій дім.

      Від щастя я опинився на сьомому небі: звичайно! Хай хоч що грають! Нехай і не такі вони для мене улюблені, ті мелодії, але таки справді, головне – бути поруч! Здається, ми врешті-решт пізнаємо одне одного.

      Однак подальшого повороту подій я не міг собі уявити. На наше побачення вона з’явилася з молодим вродливим чоловіком. Від несподіванки я аж закляк на місці.

      – Це мій сусід, – представила свого супутника: – Він також дуже любить Паганіні, і тому я вирішила запросити його з нами. Ти не заперечуєш? – посміхнулася по-дитячому, як притаманно лише їй.

      Від гніву я навіть не розчув добре його імені. Таке нахабство міг стерпіти лише із важкими зусиллями і тільки завдяки її усмішці. Мій піднесений настрій, щастя, злет умить умерли…

      …Ми знайшли свої місця. Вона сіла між нами. Конферансьє оголосив перший номер. Залунала музика. Я сумно дивився на сцену і нічого не чув, у голові панував лише хаос. Вона взяла мене за руку.

      – Не гнівайся, я кохаю лише тебе, – раптом тихо зашепотіла мені на вухо, та в ту мить я вже не міг чути її голосу.

      Від ревнощів і образи я оглух.

      – Я кохаю тебе, – повторила ще раз.

      Голос її тремтів, а очі наповнилися сльозами.

      Чи мав я тому вірити? Вона гралася моїми почуттями, як кішка з мишею. З одного боку –

Скачать книгу