LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Мій жарт їй не сподобався:

      – Я не вірю пліткам. Ніхто не любить неординарних особистостей, а геніїв і поготів, – гостро зреагувала.

      Я вирішив не продовжувати безпредметну суперечку. Нарешті сонце, пісок, хвилі, і поруч – вона. Ми знайшли симпатичне місце між великими каменями, де й розклали наші речі. Для мене виявилося новиною, що вона не вміє плавати.

      – Від народження панічно боюся води. На моїй батьківщині немає ні моря, ні річки, ні ставка, – розгублено пояснила.

      – Треба навчитися, а то як же прожити життя і не вміти такого важливого? – потис плечима.

      – А от ти не вмієш ані співати, ані грати на гітарі чи скрипці, не кажучи вже про арфу.

      – Без цього легко обійтися, а от не вміти плавати – дуже небезпечно.

      – Варто посперечатися. Як на мене, наприклад, значно небезпечніше залишитися самотнім. Та якщо таке трапиться, то гітара, скрипка чи арфа може стати найближчою подружкою і доброю порадницею.

      Я насилу вмовив її зайти у море, тримаючись за мою руку.

      – Притисни мене міцно до себе, мені страшно, – якось по-дитячому попросила.

      – Не бійся, ти моя найбільша цінність, я не відпущу тебе ніколи, – запевнив, хоча і сам здивувався такій заяві.

      Вона повірила. Жінки люблять вірити чоловікам, будувати повітряні замки і вимріювати майбутнє. Як на мене, це помилка. Хто що знає про завтра? Зараз ми удвох і нам добре. Море голубило нас лагідними хвильками, а я ніжно стискав її у своїх обіймах і благав Бога зупинити цю мить навіки.

      Усю зворотну дорогу в авто грав диск Паганіні. Вона зажурено мовчала. Я скоса поглядав на сумне обличчя й не міг збагнути, що коїться в її душі.

      – А якщо я закохаюся в тебе? – спробував вивести її з роздумів.

      Вона лише гірко посміхнулася, наче і справді вміла читати майбутнє.

      – Те, що ти зараз назвав коханням, завжди іде в парі з ненавистю. Вона зароджується тоді, коли ти найпристрасніший. Наскільки сильним є одне почуття, таким же стане й інше. Колись ти зненавидиш мене.

      – Я не зможу тебе зненавидіти.

      – Згадаєш мої слова, ти перший же мене покинеш. Усе змінюється, і твої почуття зміняться.

      – Запам’ятай, я не хочу тебе покидати, мені добре з тобою, і не бажаю слухати дурниць.

      – Тоді слухай мелодії для скрипки і гітари, – швидко перемкнула трек. – Мені найбільше подобається соната Cantabile D minor. Паганіні любив виконувати свої творіння на пару з Россіні. Вони обидва обожнювали кумедні перевтілення. Заради сміху під час карнавалів перевдягалися на простих жінок: одна висока і худа зі скрипкою, а інша низька і кругленька з гітарою. Заходили в різні будинки і починала грати. Публіка не могла зрозуміти, як дві прості тітки так володіють інструментами. Потім вони скидали маски і все виявлялося.

      – Він любив хизуватися своєю майстерністю?

      – Це інше, я його розумію. Коли пізнаєш таємницю, всі звичні речі стають іншими, особливими. Вони не є тим, що ми про них думаємо.

      – А якими ж? –

Скачать книгу