LITMIR.BIZ

Скачать книгу

кельти, як ніхто, знали, що життя вічне. Вони настільки вірили в безсмертя людських душ, що навіть позичали один одному гроші, які могли бути виплачені в Іншому Світі. Мої батьки – дуже інтелігентні люди – навчили мене, що смерті немає. Тепер вони далеко, я дуже сумую…, – перевела тему в інше русло.

      – То відвідай їх, – на мене набігла похмурість.

      – А в якому місті ти народився? – зробила вигляд, що не зауважує мого незадоволення.

      – До твого відома, я народився не в місті, а в гірському селі, – остаточно набундючився я.

      Вона далі ігнорувала мої образи.

      – Для виготовлення скрипок, зазвичай, використовують клен, ялину, бук і чорне дерево. Залежно від властивостей деревини вирізають різні деталі інструмента. Для верхнього дека обов’язково треба брати дуб, та й найліпшим деревом уважають те, яке виросло в горах. Уся штука в різких перепадах температури, а головне – сухість, бо тоді підвищується пружність матеріалу і поліпшується звук.

      – Ти хочеш з мене зробити скрипку? – підштрикнув.

      – Не думай, що це легко. Це тривалий процес. Справжній майстер спочатку довго розмовляє з деревом, потім ще довше вимочує деревину в різних загадкових розчинах і лише після багатьох магічних ритуалів береться до виготовлення інструмента.

      – Розмовляти з рослиною? Кумедно, – я не приховував насмішки.

      – З історії відомо багато випадків, коли з деревами розмовляли. Хочеш, розкажу одну? Олександр Македонський розмовляв із деревом перед походом в Індію. Не розповідатиму, який велетенський шлях мало подолати військо, однак після трьохсотденної подорожі вони дійшли до дивовижної гори з розкішним палацом на вершині. Їм закортіло довідатися про господарів, тож підійшли ближче. Назустріч вийшов чоловік із довгою білою бородою і запропонував гостям постати перед священними деревами Сонця і Місяця, які пророкували майбутнє. Олександр Македонський одразу погодився. Тоді мудрець наказав звільнитися від усього металевого, скинути взуття і йти за ним. Незабаром вони зайшли в незвичний сад. Дерево Сонця мало золоті листочки, а Місяця – срібні. Мудрець запитав у священних дерев, чи варто війську продовжувати похід, і отримав відповідь «так», проте вони ще повідомили, що Олександр Македонський помре від чаші з отрутою через рік, сім місяців і двадцять один день… Я вірю у пророцтва. А ти? – запитала.

      – Від твоїх розповідей страшно робиться, не люблю розмов про смерть.

      – От і даремно. Смерть завжди передує народженню.

      – Тобі подобаються несусвітні байки.

      – Це не байки, я й сама розмовляю зі своєю березою. Обніму її й уважно прислухаюся.

      – А вона що тобі розповіла? – примружив я око.

      – Що незабаром повернуся додому і побачуся з батьками.

      Тоді я мало надав значення тій розмові. А даремно…

      Розповім про ще один незвичний день. Зранку зателефонувала колишня дружина і роздратовано звинуватила мене в тому, що я поганий батько. На роботі виявилася купа неприємностей із документацією, а по обіді мене повідомили з поліції, що моє помешкання обікрали злодії.

Скачать книгу