Скачать книгу

теоретично можна припустити, що винуватцем було «зернятко». – Так доктор назвав крихітну часточку з іншою кристалічною структурою. – Це зернятко, що з’явилось бозна-звідки, навчило атоми зчіплятись та замикатись, кристалізуватись, заморожуватись у новий спосіб. Тепер повернемося знову до гарматних ядер на газоні або до апельсинів у ящику, – продовжив Брид і пояснив, що шари ядер або апельсинів укладаються залежно від того, як був складений найнижчий з них. – Спідній шар є тим взірцем, згідно з яким поводиться потім кожне ядро або кожний апельсин, хоч би й незчисленна кількість ядер або апельсинів.

      – А тепер припустимо, – з неприхованим задоволенням пирснув Брид, – що існує багато способів кристалізації, тобто заморожування, води. Припустимо, що той лід, по якому ми їздимо на ковзанах чи який додаємо до коктейлів, назвемо його «лід-один», – це лише один з багатьох різновидів льоду. Припустимо, що на Землі вода завжди утворює лід-один, бо вона ніколи не мала «зернятка», завдяки якому міг би утворитися лід-два, лід-три, лід-чотири?.. Аж нарешті, – він знов постукав своїм старечим кулаком по столу, – ми дійдемо до форми, яку назвемо лід-дев’ять – кристала, твердого, як цей стіл, з точкою плавлення, скажімо, сто градусів за Фаренгейтом, але краще сто тридцять градусів[7].

      – Гаразд, усе це я поки що засвоїв, – сказав я.

      Раптом доктор Брид замовк, почувши шепіт у приймальні, шепіт гучний та значущий. Це були голоси пташок з дівочого гнізда. Дівчата зібралися у приймальні та готувалися до співу.

      І вони заспівали, щойно ми з Бридом з’явились на порозі кабінету. Їх було багато, кілька десятків, одягнених, як церковні хористки: у кожної був комірець із білого паперу, пришпилений скріпкою. Вони співали чудово.

      Мене це здивувало й розчулило до сліз. Мене завжди зворушує цей рідкісний скарб – ніжність дівочого співу.

      Дівчата співали «O мале місто Віфлеєм». Не скоро я забуду, як звучав у їхньому виконанні рядок: «Страхи та надії минулих років сьогодні згадаємо знов».

      21

      Морська піхота йде в наступ

      Старий доктор Брид за допомогою міс Фауст пороздавав різдвяні шоколадки друкаркам, і ми повернулися до його кабінету.

      – На чому ми зупинилися? – спитав він. – А, так-так!

      І він попросив мене уявити морських піхотинців Сполучених Штатів, що пропадають у Богом забутому болоті.

      – Їхні вантажівки, танки та гаубиці буксують, – сумно сказав він, – грузнучи у смердючій багнюці… – Він підняв палець і підморгнув мені. – Але припустимо, юначе, що один із солдатів має крихітну капсулу із зернятком льоду-дев’ять, із програмою для атомів води, щоб вони створили нову структуру, замерзли. Якщо цей солдат кине зернятко у найближчу калюжу, то?..

      – Калюжа застигне? – припустив я.

      – А багнюка навколо калюжі?

      – Застигне?

      – І всі калюжі в уже замерзлому ґрунті?

      – Теж замерзнуть?

      – А озерця та струмки серед замерзлої трясовини?

      – Теж замерзнуть?

      – Отож-бо

Скачать книгу


<p>7</p>

38 та 54 °C.