LITMIR.BIZ

Скачать книгу

в міжнародному аеропорту Лос-Анджелеса.

      Знову.

      Тайлера я зустрів на нудистському пляжі. Літо добігало кінця, і я задрімав. На голе й спітніле Тайлерове тіло поналипав пісок, мокре волосся пасмами спадало йому на обличчя.

      Тайлер був тут довго перед тим, як ми зустрілися.

      Він діставав з води нагнане хвилями колоддя й витягав його на берег. Потім Тайлер закопував його в мокрий пісок так, що стовбури заввишки майже з людину ставали півколом кілька дюймів[8] один від одного. Коли я прокинувся, чотири колоди вже стояли, а Тайлер волік п’яту.

      Він викопав яму біля одного кінця колоди, потім підійняв її за другий кінець, колода опустилася в яму і стала, трохи похилившись.

      Ти прокидаєшся на пляжі.

      Крім нас, на пляжі більше нікого не було.

      Паличкою Тайлер накреслив на піску пряму лінію за кілька футів віддалік. Потім повернувся, випрямив колоду й притоптав землю навколо неї.

      Це бачив тільки я.

      Тайлер озвався до мене:

      – Не знаєш часом, котра година?

      Я завжди ношу годинник.

      – Не знаєш часом, котра година?

      Я запитав, де саме.

      – Тут, – відказав Тайлер. – Тут і зараз.

      Була шістнадцята година шість хвилин.

      За якийсь час Тайлер, схрестивши ноги під собою, сів у тіні, яку відкидали колоди. Тайлер сидів кілька хвилин, потім підвівся, скупався, натягнув футболку та спортивні штани й намірився йти. Я мусив запитати.

      Я мусив знати, що робив Тайлер, доки я спав.

      Якби я міг прокинутися в іншому місці, в інший час, міг би я прокинутися іншою людиною?

      Я запитав Тайлера, чи він часом не художник.

      Тайлер стенув плечима й показав мені, що кожна колода була ширшою знизу. Він показав мені лінію, яку накреслив на піску, і пояснив, як за її допомогою виміряв тінь від кожної колоди.

      Інколи ти прокидаєшся невідь-де і доводиться питати, де ти.

      Тінь велетенської руки – ось що спорудив Тайлер. Лише зараз чотири пальці були довгими, як у Носферату[9], а великий палець закоротким. Але Тайлер сказав, що рівно о пів на п’яту рука була досконалою. Протягом однієї хвилини велетенська тінь долоні була досконалою, і протягом однієї досконалої хвилини Тайлер сидів у тіні досконалості, створеної ним самим.

      Ти прокидаєшся й опиняєшся ніде.

      Хвилини досить, сказав Тайлер, задля неї треба чимало потрудитись, але хвилина досконалості варта витрачених зусиль. Одна мить – це все, чого взагалі можна очікувати від досконалості.

      Ти прокидаєшся, і годі з тебе.

      Його звали Тайлер Дьорден, він працював кіномеханіком у профспілці, ще працював офіціантом на бенкетах у готелі в середмісті, а ще дав мені свій номер телефону.

      Ось так ми зустрілися.

      4

      Сьогодні ввечері на паразитах мозку всі постійні відвідувачі. Зустрічі в групі «Понад межами» завжди збирали чимало люду. Це Пітер. Це Альдо. Це Марсі.

      Привіт.

      Ми називаємося. Знайомтесь,

Скачать книгу