Невідоме Розстріляне Відродження - Антология

Скачать книгу

У 1931 р. видав у Празі збірку поезій «Земля і сонце» під псевдонімом Олесь Топаз. На початку 1930-х друкувався в журналах «Нові Шляхи» та «Промінь».

      У 1932 р. виїхав в Україну. Там його, як і всіх інших поворотців, репресували.

      «Підем, Панно, у простори…»

      Підем, Панно, у простори,

      Де мажорний вітра подув

      На безводній хвилі ходить

      Переходом, як на морі…

      Підем далі, там де луни

      Вічно-юних передзвонів

      Невгомонним срібним тоном

      Зунісонять наші струни…

      «О, не бійсь, що розпустила…»

      О, не бійсь, що розпустила

      Темні крила ніч над полем… —

      Доокола тільки колос

      Та твій голос легкокрилий.

      О, не бійсь, що зорять зорі

      Сріблозорим переблиском, —

      Як барвисто, ряснолисто

      Слів намисто нижеш скоро.

      Трель

      Сну нема… Думки кружляють,

      Відлітають в інше місце,

      Де в колисці променисті,

      Перлочисті мрії сяють…

      Подивись – які величні,

      Довговічні і ментовні,

      Злотомовні, щастям повні,

      Безгріховні, блискавичні.

      Скоро ранок… зійде сонце,

      У віконце кине промінь…

      Збудить пломінь в легкий спомин.

      І відгомін мовить: сон це?

      Ні, не сон, а барвні трелі

      Невеселі з серця линуть…

      Українять, волю чинять,

      В борні гинуть, як об скелі.

      Чуєш – грають перед ранком

      Колисанку в снах мелодій? —

      То свободні, хороводні

      Линуть оди вже над ґанком.

      Ах, скоріше ніч втікала б,

      Заплітала б чорні коси,

      Впали б роси… голі й босі

      На покоси мандрували б…

      О, прислухайсь… трелі грають,

      Вибивають… злотодзвонять…

      Сум хоронять, сміх боронять,

      Передзвонять, перлосяють…

      Майовий сонет

      На хмари вітер налітає

      І з ними бавиться в танку:

      То їх розгонить, то збирає,

      То кожній зв’яже по вінку.

      То обнесе по всіх країнах,

      То в роси їх перелива…

      То непомітно розсіва

      На білосніжних верховинах.

      Хотів і я так налітать.

      Уста вродливі цілувать, —

      Побачить дно очей вабливих…

      Але холодним зором ти

      Гасила мрії золоті

      При наших зустрічах журливих.

      Сумління

      Ходім в сумну, нелюднену пустелю

      Величні сфінкси там стоять.

      В них люди віковічно сплять…

      Ми там збудуємо оселю;

      Ходім скоріше… Постривай,

      А Рідний Край?

      Ходім в буйне, шумно-веселе місто,

      Де в день і в ніч кипить бенкет.

      Там не голосить кулемет,

      А гра оркестра урочисто.

      Ходім

Скачать книгу