ТОП просматриваемых книг сайта:
Зворотний бік сутіні. Дара Корній
Читать онлайн.Название Зворотний бік сутіні
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-0725-7,978-617-12-0728-8,978-617-12-0492-8
Автор произведения Дара Корній
Жанр Зарубежное фэнтези
Серия Зворотний бік
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Ну, йолкі-матолкі, ти й вигадник! Моргає вона? Ще б переповів мені про що співає! О, я придумав. А давай спробуємо мамину баклагу з водою. Покропимо дівку трошки водичкою і…
– І шо? – Полель різко обірвав брата. – То я вигадник? А ти благодійник? Яка ще баклага? Тобто вода Лади? Нею вагітних напувають, через лоно материнське вливають і життя дитині дарують, душу дарують. Ти хочеш дівчину вбити? Її ж душа при ній. О Свароже! Творцю небесний, подивися своїм чесним оком на цього барана, який вважає себе богом, і вправ йому клепки чи то залий хоч трохи розуму в його порожню макітру. Та матінка як дізнається, що ти надумав, то… Лада тобі за це і голову відкрутить, Леде, і ноги з руками, і кожен пальчик окремо, щоб довше мучився. А я допомагатиму. Бо придуркам так і треба.
– Що? І хтось мене щойно соромив за негарну мою лексику. А сам? – Лед незграбно виправдовувався. – Та йолкі-матолкі! Я ж просто так, як варіант запропонував, я ж нічо такого не мав на увазі. Що ти відразу верещиш, як недорізаний? Наче та дівка тобі ріднокровка. Чи мо’, ти закохався? Вона ж ніяка! До твоїх грудастих додол їй далеко. Та глянь на неї: мале, кістляве, навіть не дуже на жінку схо…
Лед не договорив. Щось гепнуло поруч, стукнуло, завило… Катавасія не припинялася кілька хвилин. Хоча ті двоє метушилися мовчки без образ і криків, було ясно: не примирилися. Нарешті, коли почулися захекані вдихи-видихи і один закашлявся, другий засичав:
– Ану проси пробачення, брате, бо клянуся Творцем, перетворю тебе зараз на хмару й будеш літати, поки мати чи батько не повернуться і не дізнаються, як ти тримаєшся обіцянки, яку дав перед деревом роду.
– Ну, добре-добре, – якось болісно та трохи розчаровано заговорив Лед. – Пробач. Йолкі-матолкі. Ми ж брати. Я ж пожартував. Який же ти!
– Я? При чім тут я? – Полель, напевно, не відпускав брата, бо говорив спокійно, а той вовтузився поруч та важко дихав. – Ти у неї проси пробачення, у дівчини. Ти у світі Берегині посмів образити жінку. Ану проси!
– Та вона ж не чує. Що даремно повітря колихати? Ну, гаразд, тільки той, верни мені назад руки-ноги, га? Пробач мені, незнайомко, за те, що так себе поводив.
– І? – насторожено озвався голос Леда.
– Та що «і»? Ти точно здурів. Що «і»? Пусти! Користуєшся тим, що так підступно мене схопив.
– І скажи, що більше не ображатимеш її, – вів своєї Полель. – Бо жінок ображати можуть тільки закінчені покидьки. А таких у Яві немає. А якщо є, то сам знаєш, що з ними роблять. Я слухаю, братіку.
– Ох, – примирливо застогнав Лед. – Пробач мені, незнайомко, за всі образи і за те, що так себе негарно поводив. Обіцяю, що таке більше не повториться. Принаймні намагатимуся виправитися. І пробач також мого брата, телепня, бо він теж спочатку був не проти тебе вкатрупити, йолкі-матолкі.
Щось гучно поруч ляснуло.
– Дякую, – сердито буркнув Лед.
– Я, можливо, і хотів її подалі від нас спровадити, але вбивати точно не планував, – задоволено відповідав