Скачать книгу

так, немовби це мало бути як мінімум образливим.

      Наш головний герой зачинив двері і розпластався посеред коридору. Від утоми, ясна річ.

      По всій квартирі були розкидані напіврозібрані речі, десь під табуретом валявся станок для гоління, який так і не віднайшов свого притулку. Рюкзак, наче покинута й забута лялька, тихенько поскрипував у кутку. На місто вляглися ранні грудневі сутінки, за вікном сигналили автомобілі, що застрягли у безкінечному заторі, кричав двірник, гамірливі голоси школярів відбивалися у стелі, з крана крапала вода, а наш головний герой, пересилюючи раптовий головний біль, що був викликаний низкою істерик та баталій, повільно, але методично розкладав речі. Спіднє – у середню шухляду, шкарпетки та кальсони – у верхню. Станок для гоління. Десь мав бути станок для гоління.

      Пролунав телефонний дзвінок.

      Нестримна лють

      – І хто ж це мені телефонує? – запитав наш головний герой у того, хто йому телефонував.

      – Це я! Привіт!

      Це був він.

      – Хто? Я не розумію!

      – Тю, кажу ж, що це я! Ніколай! – це був Ніколай, і він кричав.

      – Ніколай, щось трапилось?

      – Ні!

      – Ви телефонуєте з Бірми?

      – Звідки?

      – З Бірми.

      – Це що? Назва ресторану?

      – Ні, це назва країни. То ви телефонуєте з Бірми?

      – Ні! Я з дому! А з чого ти взяв, що я у цій, як її…

      – Бірмі.

      – Точно!

      – Тому що ви кричите. Ви весь час кричите, наче ви телефонуєте з іншої країни. Це така фішка?

      – А?

      – Питаю, так треба, у сенсі, кричати?

      – Вибач! Слухай, що я хотів: у тебе все гаразд?

      – А що може бути не гаразд? – Терпіння нашого головного героя перебувало на стадії, коли воно, терпіння, може вибухнути, немов балон з гелієм, який кинули до вогнища.

      – Ну, я не знаю! Крани не течуть?

      – Ще не перевіряв.

      – Так перевір ти! Думаєш я за тебе ходитиму і перевірятиму твої крани?

      – Ніколай, це необхідно робити зараз?

      Ніколай задумався. Пролунав тріск, шипіння, але зв'язок не розірвався.

      – Так! Це треба зараз, щоб потім не було тужливих рапсодій!

      – Добре, я перевірю, але благаю вас не телефонувати мені з таких дріб'язкових причин. Не кладіть слухавку.

      Наш головний герой, стримуючи себе, аби не ляснути телефоном об стіну, вийшов з кімнати, зайшов до ванної, перевірив наявність несправностей і, впевнившись, що таких не існує, повернувся до телефону.

      – Алло, Ніколай?

      – Ага! То як там справи з кранами?

      – Все гаразд.

      – І з-під ванної теж не тече?

      – Не тече.

      – Ти перевірив?

      – Так, я перевірив.

      – Точно? Дивись, щоб потім не було ніяких липневих морозів.

      Наш головний герой поклав слухавку, вилаявся і повернувся до ребусів, які хоч і добряче йому обридли, але їхнє завершення було необхідним для подальшого затишку та

Скачать книгу