LITMIR.BIZ

Скачать книгу

кликали, коли я йшов у булочну?

      – Так, нічого такого. Просто хотіла запитати про діла.

      – Про діла?

      – Ага, про діла, про життя.

      – Зрозуміло, – відповів наш головний герой і направився у бік ліфта.

      – А пакет? – запитала його Корф. – Ти пакет свій з кефіром, чорним хлібом, нарізаним батоном, болгарською ковбасою, картоплею і морською капустою впустив. Забув?

      – Забув, – ляснув себе рукавичкою по лобі наш головний герой і повернувся за пакетом.

      – До речі, Рита Львівна тебе ще не била? – запитала Корф.

      – Ще ні, – відповів наш головний герой, і у нього підігнулися ноги.

      Допомога

      Вже відрізуючи тонкий, немов кредитна картка, шматок хліба, наш головний герой зрозумів, що весела хохотушка і каламбурниця з булочної виявилася підступною підсовувачкою черствого хліба.

      – Так я і ножі не встигатиму гострити, – невдоволено промимрив наш головний герой, накладаючи на відрізаний кусень хліба, який був черствішим за кредитну картку, шматок синтетичної ковбаси.

      Проковтнувши бутерброд (жувати його не виявлялося можливим), він вирішив самостійно роздивитися квартиру. Кухня – сім квадратних метрів затишку, кімната – сімнадцять метрів простору, туалет, ванна. Посуд, ганчірки, постільна білизна. Телефон – сонна жаба бежевого кольору, вишневі шторки, балкон. Але чогось не вистачало, щось було відсутнім у цій, зрештою, непоганій квартирі майже в центрі міста (два квартали від площі Перемоги). Речі! Особисті речі головного героя. Три величезні спортивні сумки і один крихітний рюкзачишко. І тут наш головний герой згадав про свої речі. Подивився на годинник, що непомітним млинцем висів над піаніно, і зрозумів, що за годину у камері схову почне зростати пеня.

      Він швиденько взув свої зручні новенькі черевики, вискочив з квартири і – благо ліфт не змусив себе чекати – спустився вниз.

      – Ого-го! – вигукнула Марія Федорівна, запримітивши нашого головного героя. – Ого-го! – повторила вона свій радісний вигук. – Знаєш, я подумала і вирішила бути твоєю покровителькою. Це буде фантастично!

      – Маріє Федорівно, я поспішаю.

      – Та нікуди не дінуться твої речі, зачекай. Дай поясню. Тобі неодмінно треба познайомитися з моєю донькою.

      «Цього тільки не вистачало», – подумав наш головний герой.

      – Неодмінно! – скрикнула Корф.

      – Я поспішаю! Не затримуйте мене, благаю вас.

      Корф незворушно сиділа у своїй комірчині. Навколо лівого ока красувався блискучий синець.

      – Ну біжи, біжи! Але з донькою я тебе обов'язково познайомлю. Валентина! Ї ї звуть Валентина!

      Наш головний герой вискочив на вулицю, поспіхом добіг до автобусної зупинки і, ні в кого не питаючи маршруту, який би міг довести його до вокзалу, вскочив до першого автобуса.

      – До вокзалу доїду? – запитав він у жінки поважного віку, що сиділа на першому сидінні коло дверей.

      – Якщо вам треба на вокзал, то ви неодмінно доїдете. Ну, це якщо з вами нічого не станеться.

      – А що може статися? –

Скачать книгу