LITMIR.BIZ

Скачать книгу

очах більма поробились,

      Коли б довіку посліпились,

      Що не поможеш ти мені.

      Чи се ж таки тобі не стидно,

      Що пропаду, от лиш не видно?

      Я ж, кажуть люди, внук тобі!

      А ти з сідою бородою,

      Пане добродію Нептун!

      Сидиш, мов демон, під водою,

      Ізморщившись, старий шкарбун!

      Коли б струхнув хоть головою

      І сей пожар залив водою —

      Тризубець щоб тобі зломивсь!

      Ти базаринку любиш брати,

      А людям в нужді помагати

      Не дуже, бачу, поспішивсь.

      І братик ваш Плутон, поганець,

      Із Прозерпіною засів,

      Пекельний, гаспидський коханець,

      Іще себе там не нагрів?

      Завів братерство з дьяволами

      І в світі нашими бідами

      Не погорює ні на час.

      Не посилкується німало,

      Щоб так палати перестало

      І щоб оцей пожар погас.

      І ненечка моя рідненька

      У чорта десь тепер гуля,

      А може, спить, уже п'яненька

      Або з хлоп'ятами ганя.

      Тепер їй, бачу, не до соли,

      Уже, підтикавши десь поли,

      Фурцює добре, навісна.

      Коли сама з ким не ночує,

      То для когось уже свашкує,

      Для сього тяжко поспішна.

      Та враг бери вас, — що хотіте,

      Про мене, те собі робіть,

      Мене на лід не посадіте,

      Пожар лиш тілько погасіть,

      Завередуйте по-своєму

      І, будьте ласкаві, моєму

      Зробіте лихові кінець.

      Пустіть лиш з неба веремію

      І покажіте чудасію,

      А я вам піднесу ралець».

      Тут тілько що перемолився

      Еней і рот свій затулив;

      Як ось із неба дощ полився,

      В годину ввесь пожар залив.

      Бурхнуло з неба, мов із бочки,

      Що промочило до сорочки;

      То драла врозтіч всі дали.

      Троянці стали всі як хлюща,

      Їм лучилася невсипуща,

      Не раді і дощу були.

      Не знав же на яку ступити

      Еней і тяжко горював,

      Чи тут остатись, чи поплити?

      Бо враг не всі човни забрав;

      І миттю кинувсь до громади

      Просить собі у ней поради,

      Чого собою не вбагне.

      Тут довго тяжко раховали,

      І скілько не коверзовали,

      Та все було, що не оне.

      Один з троянської громади,

      Насупившися, все мовчав

      І, дослухавшись до поради,

      Ціпком все землю колупав.

      Се був пройдисвіт і непевний,

      І всім відьмам був родич кревний —

      Упир і знахур ворожить,

      Умів і трясцю одшептати,

      І кров христьянську замовляти,

      І добре знав греблі гатить.

      Бував і в Шльонському з волами,

      Не раз ходив за сіллю в Крим;

      Тарані торговав возами,

      Всі чумаки братались з ним.

      Він так здавався і нікчемний,

      Та був розумний, як письменний,

      Слова

Скачать книгу