ТОП просматриваемых книг сайта:
Дім дивних дітей. Ренсом Ріґґз
Читать онлайн.Название Дім дивних дітей
Год выпуска 2011
isbn 978-966-14-4481-1, 978-966-14-4483-5, 978-966-14-4484-2, 978-966-14-4482-8, 978-966-14-4480-4, 978-966-14-3877-3
Автор произведения Ренсом Ріґґз
Жанр Научная фантастика
Я почув, як батько зітхнув.
– Чи не міг би ти заскочити до нього і прослідкувати, щоби з ним нічого не трапилося? Бо я не можу відлучитися з роботи.
Мій батько добровільно працював неповний робочий день в центрі порятунку птахів: лікував збитих автомобілями білих чапель та пеліканів, що проковтнули риболовний гачок. Він був орнітологом-аматором та плекав надію зажити слави письменника-природознавця, що підтверджувалося цілим стосом невиданих рукописів. Такою несправжньою роботою можна займатися лишень тоді, коли ти випадково одружишся на жінці, чия родина володіє ста п’ятнадцятьма аптеками.
Звісно, моя робота також була не зовсім «справжня», тому мені легко було з неї змитися кожного разу, коли виникало бажання. Я сказав батьку, що поїду й прослідкую.
– Дякую, Джеку. Обіцяю тобі, що невдовзі ми розберемося з дідовими вибриками, добре?
Дідовими вибриками…
– Ти хочеш сказати, що ми відправимо його до дурки? – спитався я. – Перекладемо цю проблему на когось іншого?
– Ми з мамою ще остаточно не вирішили.
– Звісно, що вирішили.
– Джейкобе…
– Я сам зможу за ним доглядати, їй-бо.
– Можливо, тепер іще зможеш. Але він не видужає, його стан погіршуватиметься.
– Ну то й що? Нехай буде, що буде.
Я повісив слухавку і зателефонував своєму приятелю Рікі, щоб він мене підвіз. Через десять хвилин я почув зі стоянки гортанний автомобільний гудок його «Краун Вікторії», який неможливо було сплутати з жодним іншим. Виходячи з аптеки, я повідомив Шеллі неприємну новину: з вежею, спорудженою з підгузків «Завжди зручно», їй доведеться почекати до завтра.
– У нашій родині термінова проблема, – пояснив я їй.
– Зрозуміло, – відказала вона.
Вийшовши з аптеки і занурившись у липкий гарячий вечір, я помітив Рікі, який сидів на капоті свого подряпаного й побитого «форда» і курив цигарку. Щось в його вимазаних засохлою багнюкою черевиках, в тому, як він випускав з рота кільця цигаркового диму та в тому, як призахідне сонце грало на його зеленому волоссі, нагадало мені одного відомого відчайдушного й необачного провінціала – актора Джеймса Діна. Мій приятель був зліплений з усіх цих компонентів і являв собою чудернацький результат перехресного запилення субкультур, можливого лише в Південній Флориді.
Побачивши мене, Рікі зістрибнув з капота.
– Що – таки вигнали з роботи? – гукнув він мені через стоянку.
– Цс-с-с-с! – засичав я, підбігаючи до нього. – Вони ж не знають про мій план!
Рікі підбадьорливо гепнув мене в плече, але замість підбадьорити, мало ключицю мені не зламав.
– Та не переймайся ти так, Спецкурсе! Завтрашній день завжди кращий за сьогоднішній.
Він називав мене Спецкурс, тобто «спеціальний курс», бо я ходив на декілька додаткових спецкурсів для особливо талановитих школярів, що були частиною спеціальної навчальної