Привид - Ю Несбьо Інспектор Харрі Холе

Скачать книгу

песикові була жовта жилетка. Така сама, як і у жінки з висячими сережками. А на жилетці було написано «Митна служба». Спанієль наближався і був уже за якихось п’ять метрів від них.

      Проблеми не мало бути. Її не могло бути, бо наркотики були запаковані в презервативи, а потім обгорнуті подвійним шаром пакетів для заморозки. Крізь такий захист жодна молекула запаху не зможе пробитися. Тож посміхайся. Розслабся й посміхайся. Не надто слабо, але не надто й сильно. Торд повернув голову в бік стюардеси так, немов її щебетання вимагало від нього глибокої зосередженості думки.

      – Перепрошую.

      Вони вже пройшли повз собаку, і Торд, не зупиняючись, рушив собі далі.

      – Перепрошую! – Цього разу голос прозвучав суворіше й різкіше.

      Торд продовжував іти, не обертаючись. До дверей екіпажного центру залишалося менше десяти метрів. А за ними – безпека. Десять кроків. І він у безпеці.

      – Перепрошую, пане!

      Сім кроків.

      – Гадаю, вона до тебе звертається, Торде.

      – Що таке? – зупинився Торд. Змушений був зупинитися. І озирнутися зі здивуванням, котре, як він сподівався, мало виглядати цілком щирим. До них ішла жінка в жовтому жилеті.

      – Собака звернув на вас увагу.

      – Та невже? – удавано здивувався Торд, поглянувши вниз на собаку. І подумав: «Як?!»

      А песик теж уставився на нього, енергійно вимахуючи хвостиком так, наче Торд був його новим приятелем, разом з яким можна було б залюбки погратися.

      «Як же ж так? Подвійний шар пакетів для заморозки та презервативи. Як?!»

      – Це означає, що нам треба вас перевірити. Ходімо, будь ласка, з нами.

      В її голосі й досі звучала ввічливість, але жодного сумніву в словах не чулося. І в цей момент він второпав – як. Картка посвідчення особи у нього на грудях. Його рука мимовільно сіпнулася до картки.

      Кокаїн!

      Він забув протерти картку після того, коли востаннє ділив дози. Напевне, саме цьому пес і звернув на нього увагу.

      Але на ній лишилося хіба що кілька крупинок, не більше, і він міг легко відбрехатися, сказавши, що позичив свою картку комусь під час вечірки. Зараз це – не найбільша проблема. Найбільша проблема – це сумка. Її обшукають. Будучи пілотом, він так часто вивчав і застосовував на практиці порядок дій у надзвичайних ситуаціях, що ця процедура стала майже автоматичною. Звісно, мета полягала в тім, щоби навіть у ті моменти, коли пілота охоплює паніка, його мозок, за відсутності інших наказів, автоматично видавав команду на виконання надзвичайної процедури. Скільки ж разів він уявляв собі таку ситуацію: представники митниці запрошують його піти разом із ними! Скільки разів міркував, що в такому випадку він робитиме! Скільки разів прокручував усе це в своїй голові! Обернувшись до стюардеси, він зиркнув на бирку з її іменем і мовив з винуватою посмішкою:

      – Здається, мене «відсортували», Крістін. Чи не візьмеш ти мою сумку?

      – Сумку ми візьмемо з собою, – сказала жінка з митниці.

      Торд

Скачать книгу