LITMIR.BIZ

Скачать книгу

вигаданий. Бо мобільні телефони прослуховуються, а їхнє місцезнаходження легко відстежується.

      Телефонний номер найближчого родича.

      Найближчого родича? Який же чоловік з власної волі даватиме номер своєї дружини, влаштовуючись в готель «Леон»? Це все ж таки бордель, як-не-як.

      Портьє, вочевидь, прочитав його думки.

      – Це на той випадок, коли ви занедужаєте і нам доведеться когось викликати.

      Харрі кивнув. На випадок раптового інфаркту під час статевого акту.

      – Можете нічого не писати, якщо ви не…

      – Та ні, – задумливо мовив чоловік, вдивляючись у бланк. Найближчий родич. У нього була Сіс. Сестра, що мала, за її власним висловом, «легку форму дебільності», але життя своє влаштувала набагато краще, аніж її старший брат. Окрім Сіс, він не мав нікого. Абсолютно нікого. Тож, як не крути, а вона – найближчий родич.

      Зробивши позначку «Готівка» у графі «Спосіб розрахунків», він поставив підпис і подав бланк молодому портьє. Той швидко проглянув його. І тоді Харрі, нарешті, побачив, як проглянуло оте. Недовіра й нещирість.

      – Ви… ви, часом, не Харрі Холе?

      Харрі Холе кивнув.

      – А в чім проблема?

      Хлопець похитав головою. І натужно ковтнув слину.

      – От і прекрасно, – зазначив Харрі. – Маєте ключа від мого номера?

      – Ой, вибачте, аякже! Ось. Номер 301.

      Харрі взяв ключа і помітив, як розширилися зіниці хлопця, а голос став тихим і здавленим.

      – Це… це мій дядько, – вичавив із себе портьє. – Він – завідувач готелю. А колись сидів ось тут, на моєму місці. Це він мені про вас розповідав.

      – Сподіваюся, що ваш дядько розповідав вам про мене лише добрі речі, – сказав Харрі, беручи свою пласку брезентову валізу і рушаючи до сходів.

      – У нас є ліфт…

      – Не люблю ліфтів, – відказав Харрі, не повертаючи голови.

      Кімната була такою ж, як і раніш. Маленька, непоказна і більш-менш чиста. Але ж ні, дещо нове все-таки з’явилося: штори. Зелені. Жорсткі. Мабуть, з тканини, яка не потребувала віджимання й прасування. «До речі», – подумав він і, повісивши свій костюм у ванній, увімкнув гарячу воду, щоби пара розгладила загини й зморшки. Цей костюм обійшовся йому у вісімсот гонконзьких доларів у знаменитій кравецькій майстерні «Пенджаб-хаус» на вулиці Натан-роуд, але з такою роботою, як у нього, це було важливе й необхідне придбання, бо ніхто не поважає людину, вбрану в лахміття. Харрі став під душ. Гаряча вода приємно пощипувала шкіру. Потім він пройшовся голяка до вікна й розчинив його. Другий поверх. Внутрішній двір. Крізь розчинене вікно долетіли фальшиві стогони симульованого оргазму. Взявшись за карниз штори, він висунувся надвір. Поглянув униз на відкритий візок для сміття і відчув солодкуватий запах гниючих відходів, що піднімався догори. Плюнув – і почув, як його плювок упав на папір у візку. Але шерехтіння, яке почулося одразу ж по тому, не було шерехтінням паперу. Трісь – і жорсткі зелені штори упали додолу по обидва боки від нього. От зараза! Він витягнув

Скачать книгу