Спаситель - Ю Несбьо Інспектор Харрі Холе

Скачать книгу

його. Рудою щокою покотилася сльоза.

      – Я знаю, що воно таке – бути під кайфом, – мовив Харрі. – Ви не чули бува, чи він комусь не заборгував грошей?

      – Ні. – Її відповідь була короткою й рішучою. Такою короткою та рішучою, що Харрі вгадав, якою буде відповідь на наступне питання.

      – Але ви, певно, могли б…

      – Ні, – не дала доказати вона. – Не можу я випитувати. Ці люди нікому не цікаві, й я тут для того, щоб допомагати їм, а не переслідувати.

      Харрі довго дивився на неї.

      – Маєте рацію. Даруйте, більше не питатиму.

      – Дякую.

      – Тільке одненьке останнє питання.

      – Гаразд.

      – Чи ви… – У голові промайнуло: дарма це я, схибив. – Чи ви повірите, коли я скажу, що мені вони не байдужі?

      – А чи варто?

      – Я ж розслідую обставини смерті людини, котру всі вважають безперечним самогубцем і яка всім байдужа.

      Вона мовчала.

      – Смачна у вас кава. – Харрі підвівся.

      – На здоров’я. Благослови вас Бог.

      – Дякую, – відповів Харрі й, на свій подив, відчув, що у нього палають вуха.

      Підійшовши до виходу, Харрі зупинився біля охоронця, озирнувся, але вона вже пішла. Охоронець у светрі з каптуром запропонував йому зелений пакунок з пайкою, але він, подякувавши, відмовився. Щільніше запнув пальто, вийшов на вулицю, де багряне призахідне сонце вже занурювалося у води Осло-фіорда, й попростував до Акера. Біля «Ейки», просто у заметі, стояв хлопець у драній надимнутій куртці, один рукав він підгорнув, з вени на передпліччі стирчав шприц. Він усміхався, дивлячись крізь Харрі та морозяну поволоку над Грьонланном.

      Розділ 6

      Понеділок, 14 грудня. Халворсен

      Пернілла Голмен здавалася ще тендітнішою, сидячи у кріслі на Фреденборгвейєн і дивлячись на Харрі великими заплаканими очима. На колінах тримала обрамлену синову світлину.

      – Тут він має дев’ять рочків, – мовила вона.

      Харрі мимоволі ковтнув клубок у горлі. Почасти через те, що, дивлячись на усміхненого хлопчину в рятівному жилеті, нікому й на думку не спаде, що він скінчить своє життя у контейнері з кулею у скроні. Почасти тому, що знімок нагадував йому про Олега, котрий часом, забувшись, кликав його татом. Чи багато часу знадобиться йому, щоб називати батьком Матіаса Лунн-Хельгесена?

      – Біргер, мій чоловік, зазвичай ходив шукати його, коли хлопець зникав на кілька днів, – вела далі Пернілла Голмен. – Хоча я просила його припинити шукати, не могла більше стерпіти присутності Пера.

      – Чому? – швидко спитав Харрі. Решта зачекає.

      Біргер Голмен поїхав у ритуальне бюро, розповіла вона, коли Харрі не попередивши подзвонив у двері.

      Вона схлипнула:

      – Чи ви колись мешкали в одній квартирі з наркоманом?

      Харрі не відповів.

      – Він крав усе, що втрапляло під руку. Ми мовчали. Себто Біргер мовчав, він з нас двох найбільш люблячий з батьків. – Вона скривила тремтячі губи, силкуючись посміхнутися. – Він завжди й у всьому був на боці Пера.

Скачать книгу