LITMIR.BIZ

Скачать книгу

висунуте уперед – можна сказати, що вольове, або просто випнуте. Чорне волосся вінком облямовувало лисину, але було таким густим, що вигулькувала думка, чи не обрав собі комісар просто надексцентричну зачіску. Кострубаті мефістофелівські брови принаймні свідчили, що волосся на його тілі росте буйно.

      – Напрямки з армії, – мовив Харрі. – Може, влаштує у нас ранкову перевірку.

      – Він ніби був гарним поліцейським, перш ніж вирішив змінити шлях.

      – Чи ти про те, що він сам про себе написав у бюлетені?

      – Втішливо чути, Харрі, що ти маєш позитивний настрій.

      – Я? Певна річ. Я завжди ладен надати заслужений шанс новачкам.

      – Один шанс. – До них підійшла Беата Льонн. Відкинула набік коротке біляве волосся. – Ти ніби накульгуєш, Харрі.

      – Учора ввечері на контейнерному складі наскочив на зубатого вартового собаку.

      – Що ти там робив?

      Перш ніж відповісти, Харрі поглянув на Беату. Керівна посада пішла їй на користь. Та й криміналістичному відділові загалом. Беата завжди вирізнялася тямущістю та професійністю, утім, він не бачив безперечних лідерських якостей у старанній, але сором’язливій дівчині, коли вона після закінчення Поліцейської академії прийшла у відділ крадіжок.

      – Лише хотів глянути на контейнер, у якому знайшли Пера Голмена. Скажи-но, як він утрапив на склад?

      – Обценьками перекусив замок. Вони поряд з ним лежали. А ти як втрапив?

      – Що ще ви знайшли, окрім обценьків?

      – Харрі, немає нічого, що б свідчило…

      – Я так і не кажу. Але що ще?

      – А яка твоя думка? Усілякі дрібниці: доза героїну, пластиковий пакунок з тютюном. Знаєш, вони збирають тютюн з недопалків. Й, певна річ, майже крону грошей.

      – А «Беретта»?

      – Серійний номер спиляно, але сліди спиляння знайомі. Зброя контрабандна, часів Принца.

      Харрі зауважив, що Беата уникає називати Тома Волера на ім’я.

      – Гм. А аналіз крові вже готовий?

      – Так, – кивнула Беата. – Хлопчина був чистий, принаймні не під кайфом. Себто був при тямі, здатний на самогубство. Чому ти питаєш?

      – Мені випала втіха повідомити цю новину батькам.

      – О-о-х! – одноголосно вигукнули Льонн та Халворсен. Таке з ними траплялося чимраз частіше, хоча роман їхній тривав усього півтора року.

      Начальник Головного управління поліції кахикнув, й усі озирнулися у бік столу з подарунками, позамовкавши.

      – Б’ярне просить слова, – мовив начальник, гойднувся на підборах й, потримавши паузу, додав: – І ми охоче його надамо.

      Товариство в нарадчій загигикало. Б’ярне Мьоллер ледь посміхнувся начальникові.

      – Дякую, Турлейфе. Й дякую тобі за подарунок на прощання. Й окрема подяка всім за розкішну картину. – Він кивнув у бік столу з подарунками.

      – Це від усіх? – перепитав Харрі Беату.

      – Так. Скарре з кимось збирали кошти.

      – А я й не чув.

      – Мабуть, вони про тебе забули.

      – А тепер я від себе роздам подарунки, –

Скачать книгу