ТОП просматриваемых книг сайта:
Лора. Історія одного божевілля. Дарина Гнатко
Читать онлайн.Название Лора. Історія одного божевілля
Год выпуска 2021
isbn 978-617-12-8771-6
Автор произведения Дарина Гнатко
Жанр Исторические любовные романы
Серия Золота письменниця України
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Ненавидить за постійні зради.
За це вдоволення та щастя на його лиці.
Але все минається… Миналася й та незрозуміла ненависть до чоловіка у серці Тетяни, як і його захоплення черговою коханкою.
А потім у його житті з’явилася удовиця Матвієва.
Тетяна спершу відчула пахощі нового парфуму, котрий був геть відмінним від тих – попередніх, котрі завжди пахлися нехай і різними, а все ж солодкуватими квітами. Ці ж парфуми були дещо зарізкими для жінки й одразу викликали в Тетяни стійку й бурхливу ненависть, мов відчула вона відразу ту небезпеку, що становила собою володарка терпких пахощів. Владислав почав тепер зникати з дому не лише на одну ніч, а вже на декілька днів, і Тетяна на все життя запам’ятала той день, коли вперше побачила ту, котра крадовила в неї чоловіка. Крадовила так нахабливо та зухвало, як не робила цього жодна його коханка.
У той день вони з Лорою поверталися з прогулянки, коли біля скверу трапився їм на око відкритий екіпаж Владислава. Войтович був відсутнім удома вже три дні, й Тетяна, перш ніж побачила його супутницю, відчула, як напружується вся внутрішньо… А потім і її побачила… Розкішну та квітучу жінку з темним, наче вороняче крило, волоссям, що не було приховане капелюшком, а зухвало, виклично та дуже гарно спадалося на її пишні плечі хвилястими зміями, пасмами чорними та лискучими. Дещо вилицювате лице було гарним, безперечно дуже гарним. І Тетяна, передчасно змарніла й наче постаріла, відчула себе ледь не потворою, коли на ній зупинився погляд темних очей супутниці Владислава. Як поглянула, як позиркнула та на Тетяну недобре й одночасно переможливо… так, що Тетяну наче вогнем впекло тим поглядом. І в ту ж мить, без зайвих слів та пояснень, зрозуміла вона так ясно, як гожа днина, що ось же настав той час, та хвилина страшна, коли втратить вона Владислава. Більше двадцяти років жодна з його коханок не могла доскочити того, аби зруйнувати їхню родину, але ця вгодована пава… Тетяна й сама не відала того, звідки саме з’явилася в неї ця впевненість – але вона була й пазурами хижого птаха вп’ялася в її серце, враз спричинила такий біль, що Тетяна навіть похитнулася, відчувши, як паморочиться в голові й темніє світ у очах.
Була б, певне, впалася, коли б тепла рука не підтримала її.
– Мамочко, що з вами? Вам зле…
Тетяна тільки головою хитнула.
– Ні, люба, все гаразд. Просто…
Теплі пальці Лори ледь не до болю вхопилися за холодну руку Тетяни.
– Ніколи не пробачу таткові цю жінку!
Тетяна, на якусь мить забувши про супутницю Владислава, з декотрим острахом поглянула на доньку.
– Люба, він твій батько…
Вродливе