ТОП просматриваемых книг сайта:
Лора. Історія одного божевілля. Дарина Гнатко
Читать онлайн.Название Лора. Історія одного божевілля
Год выпуска 2021
isbn 978-617-12-8771-6
Автор произведения Дарина Гнатко
Жанр Исторические любовные романы
Серия Золота письменниця України
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Лора, котра від дитинства наслухалася від оточуючих слів про свою вроду, звиклася до них і сприймала їх завжди досить байдужливо, зараз чомусь зупинилася біля великого, на повний її зріст люстра, що було його припасовано біля вхідних дверей, поглянула на своє відображення й запиталася в Петра замислено й трішки мов невпевнено:
– Ти справді вважаєш, що я гарно виглядаю?
Петро усміхнувся.
– Ну звісно що так.
– І… і я є красива?
– Лорочко, ну звісно ж, ти дуже красива. Не розумію, звідки цей сумнів?
Лора слабко майнула рукою.
– То так… Прошу, не зважай на мене.
До в’язниці вони вирішили пройтися пішки – відстань була зовсім невеликою, але Лора майже відразу пожалкувала об тім. Пожалкувала в ту хвилину, коли почала вхоплювати на собі пожадібно-зацікавлені погляди перехожих. І щось було таке в тих поглядах, що Лора відчувала себе не надто затишно. Й зітхнула лиш полегшено, коли вони з Петром зайшли до приміщення й стіни невільницької захистили її від тої хворобливої людської допитливості.
Маму привели до невеличкої, вбогої кімнатки.
Лора стояла біля вікна з запиленим склом, коли двері тої кімнатки відчинилися й похмурий поліцейський увів пані Тетяну Іванівну Войтович. До очей Лори підступилися сльози, й вона кинулася вперед, тихо, тоскно видихнувши:
– Мамо!
Втомлені, згаслі очі пані Тетяни полинулися до неї поглядом.
– Лорочко!
Дівчина полинула в материні обійми, притулилася так міцно-міцно до рідної своєї, котру не бачила три дні, а видавалося, що в розлуці вже минулося щонайменше три місяці. Тетяна Іванівна за ці три дні від смерті чоловіка змарнілася ще більш, схудлася що й лицем, що й тілом, і без того вкрай тендітним. Бліда, з утомленим поглядом мов і неживих, але все ще гарних темно-синіх очей, вона стояла перед Лорою наче те дерево струнке, якому буревій зламав і потрощив гілля, пташиною, котру негода хоча й залишила живою, та все ж забрала з собою щось невидиме, але таке важливе. Мама рухалася, говорила своїм теплим та ніжним голосом, дивилася на них із Петром своїми чудовими синіми очима, але щось у ній наче вмерлося, пішло назавжди разом з батьком. Лора з болем та жалем вдивлялася в лице мами й відчувала, як горло затискає судомина… Мама не мала тут знаходитися, не мала страждати, сидіти зачиненою, мов та злодійка, бо ж не є нею… будь-хто інший, та навіть вона сама була злодійкою, тільки ж не мама…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.