ТОП просматриваемых книг сайта:
Чорнобильська хроніка. Люди. Ольга Купрієнко
Читать онлайн.Название Чорнобильська хроніка. Люди
Год выпуска 2021
isbn 978-966-03-9653-1
Автор произведения Ольга Купрієнко
Жанр Биографии и Мемуары
Издательство OMIKO
Юрби молоді, дитяче щебетання, десятки сотень робочих місць, чарівна природа, транспортна зручність. Що ще треба для щастя?! Хочеш порибалити – будь ласка, з друзями на полювання – а чому б ні… А грибний сезон на Поліссі – це взагалі казкова реальність.
Полюбивши цей край усім серцем, зустрівши у ньому свою долю, залишився тут надовго…
Маючи солідний досвід роботи у сфері атомної енергетики, звісно, що пішов працювати на Чорнобильську атомну електростанцію.
До посадових обов’язків старшого оператора реакторного цеху входило дистанційне керування насосними теплообмінними установками реакторного цеху на щиті водного господарства. У підпорядкуванні мав двох операторів. Кожних дві години з метою більш досконалого контролю за роботою реакторного обладнання і механізмів за місцем їх розташування проводилися обходи. Які б не були досконалі прилади, вони не замінять людину. Іноді виникали певні проблеми, а їх можна виявити біля того чи іншого агрегату. Така перевірка доречна ще й тому, що на устаткуванні встановлені прилади заміру, і часто саме вони більш точно відображають реальну ситуацію. Отримані показники заносилися операторами у спеціальну відомість.
Робота була жива, відповідальна й потребувала особливої уваги та чіткості. Можливо, тому й сподобалася атомна енергетика, що для молодої людини – це було і випробування фахівця, і тест на зрілість.
Атомна енергетика у 70–80-ті роки минулого століття була маркером економічного розвитку країни. Тому їй приділялася особлива увага з боку держави. Скажімо, запуск Ленінградської АЕС (директор Муравйов Валентин Павлович) 1973 року проводили за участі найвищого керівництва СРСР, делегацію очолював голова Ради Міністрів СРСР Олексій Миколайович Косигін.
Однак траплялися і аварії. На Ленінградській АЕС перша сталася у 1975 році. Від потужного гідроудару пари температурою у 272 градусів на 1-му блоці розірвало насос проміж уточного контуру. Тоді смертельні опіки отримало троє працівників. Одним із них був мій земляк, якого поховали у Вишньому Волочку.
А невдовзі, того ж таки 1975 року, вибухнув газгольдер витримки. Газгольдер – це вентиляційний лабіринт із бетону, через який за 24 години виходить із приміщення енергоблоку газ. Ця система існувала лише на Ленінградській атомній. Газгольдер являв собою своєрідний відстійник, в якому осідає радіаційний бруд, а труба заввишки 150 метрів викидає вже продукти напіврозпаду в повітря.
Аварію спричинив водень, який потрапив у газгольдер. Десь відбувся викид і пройшла іскра. На щастя, вибух стався під час перезмінки: одна зміна пройшла, а друга ще не вийшла, тому постраждалих не було. Проте газгольдер з проходом потрощило на друзки бетону й арматури. Згодом надійшло офіційне підтвердження, що з-під турбінних радіаційно-брудних приміщень до газгольдеру