ТОП просматриваемых книг сайта:
Листи до Феліції (1913). Франц Кафка
Читать онлайн.Название Листи до Феліції (1913)
Год выпуска 0
isbn 978-966-03-9397-4
Автор произведения Франц Кафка
Жанр Документальная литература
Серия Зарубіжні авторські зібрання
Издательство OMIKO
Кохана, тільки прошу Тебе, здійнявши руки прошу, не треба ревнувати до мого роману. Якщо мешканці роману помітять Твої ревнощі, вони розбіжаться, я і так з останніх сил, за краї сукні, їх утримую. І врахуй, якщо вони від мене втечуть, мені ж доведеться поквапитися за ними навздогін, нехай навіть в пекло, звідки вони взагалі всі й вийшли. Роман – це я, і мої історії – це я, благаю Тебе, де ж тут бодай найменше місце для ревнощів? Усі мої люди, якщо все у мене гаразд, і так руч об руч прямо біжать до Тебе, щоб урешті-решт Тобі прислужитися. Зрозуміло, і в Твоїй присутності я теж не зможу від роману відірватися, а якщо б зміг, було б зовсім зле, бо тільки завдяки письменництву я ще як то тримаюся за життя, тримаюся за той човен[2], в якому Ти, Феліціє, стоїш. Досить сумно тільки, що мені не вдається як слід з ним впоратися. Але одне зрозумій, кохана Феліціє: я втрачу Тебе і втрачу все, якщо коли-небудь залишуся без письменства.
Через книжку мою[3] не переживай, моя балаканина з цього приводу – лише наслідок поганого настрою тяжкого вечора. Я тоді чомусь вирішив, що кращий засіб осолодити Тобі мою книгу – це обсипати Тебе безглуздими докорами. Принагідно, на дозвіллі прочитаєш. Та й як, врешті-решт, вона може залишитися Тобі чужою! Навіть якщо Ти опиратимешся, вона сама приверне Тебе до себе, якщо тільки вона справді надійний мій посланець.
Франц
[На берегах аркуша]
Я насправді не знаю, якому ж листу надало загубитися, тому, де мова про Наполеона і дітей чи про Франкфурт?
Горе Тобі, кохана, якщо Ти хоч раз піднімешся вночі з наміром мені писати! Горе Тобі! З якою колєжанкою Ти бігла додому 30-го? Ревниве питання: що Твій батько говорить про [Бродового] «Арнольда Беера»?
Звичайно, кохана, не треба було мені кидати писати, звичайно, я занадто рано сьогодні закінчив, ще тільки початок другої, але відраза вже трохи переважала бажання, хоч і сильне, хоч це і було радше не огида, а слабкість, – от я і зупинився. Будь ласка, кохана, коли прочитаєш ці рядки, кивни мені на знак того, що я правильно зробив, тоді воно і справді буде правильно.
Здається мені, ми обмінюємося одне з одним тривогами. Сьогодні в неспокої був я. Мені б дуже хотілося знати, отримала Ти мої листи чи ні? Сьогодні вдень були секунди, коли здавалося, що наступної миті, якщо мене зараз же не перенесе до Тебе, я просто не переживу. Ще вчора вночі, написавши і заклеївши попередній лист, вже лежачи в ліжку, я раптом подумав, що вся історія з моїми не доправленими листами пояснюється, можливо, підступами якої-небудь з дамунь у вашому бюро, яка з хтивої шкідливості їх приховала, щоб вручити їх Тобі лише ввечері. Цікаво, чи підтвердяться мої здогадки.
Твоєму закладові на пляшку шампанського я неабияк здивувався. Річ у тому, що і сам я, щоправда, перед літами, але, здається мені, на десятирічний термін, побився об схожий заклад зі своїм добрим знайомим щодо свого весілля. Я навіть
Образ човна, мабуть, пов’язаний з тим, який Кафка виводить у своєму листі від 3 грудня 1912 р.
Див. лист Кафки від 29–30 грудня 1912 р.