LITMIR.BIZ

Скачать книгу

бовталися сюди-туди, не даючись Даші в руки.

      – Машо, допоможи!!!

      Ковальова насилу підвела себе з підлоги.

      Рука, що натрапила на уламки скла, кровоточила, бік скривджено нидів.

      Погляд метнувся до відкинутого табурета, а розум підказав: побачивши жахливе видовище – двох непроханих гостей, що влітають до квартири на мітлі, – жінка здригнулася, й постамент посунувся в неї з-під ніг.

      Ставши на рівні, підхопивши табурет, Маша спробувала повернути його на місце. Чуб таки зуміла обхопити ноги тієї, що повісилася, й повернути її ступні на сидіння. Проте тепер обм’якла верхня частина – голова дами безвільно висіла в намисті мотузки. Самовбивця була непритомна.

      – Ніж! – гукнула Чуб, сяк-так утримуючи горизонтально вперту дамочку, яка намагалася задихнутися в зашморгу – не так, так сяк!

      Ковальова увібрала в себе кімнату й знайшла потрібне – ножиці в склянці на письмовому столі.

      Тіло бідолашної, підтримуване чотирма руками, повалилося на брудний паркет.

      – Цікаво, через що вона вішалася? – подумала вголос Даша Чуб.

      Маша роззирнулася.

      Кімната здавалася нежилою. Письмовий стіл вибіг на середину зали, всюди лежали валізи, тюки. На підлозі розпластався білий журнал, що виявився при ближчому знайомстві літературним – з гордим ім’ям «Ренесанс». У їхньому небесному видінні жінка тримала його в руках.

      Ковальова підібрала видання. Відкрила навмання.

      Але журнал розкрився сам – там, де був навчений розгортатися. На 89-й сторінці, де зображено те саме обличчя врятованої, висмоктане життям…

      – Анна Голенко, – прочитала студентка. – Її звати Анна Голенко. Тут надруковано її вірші. Вона – поетеса.

      – А-а-а, – спохмурніла Чуб, – тоді зрозуміло, чому вона вішалася. Всі поети вкорочують собі життя – це в них така традиція. Ось тільки куди нам її подіти? На самоті не можна залишати. До лікарні?

      – Ти що! – округлила очі напарниця. – Адже справа не в самовбивці. Навряд чи Києвиці рятують самовбивць. Її повішення має для нас щось означати.

      – Тоді до нас на Яр Вал? Зачекаємо, поки оклигає.

      – А якщо, коли вона оклигає, наші кицьки щось скажуть? Вона ж знову знепритомніє. І взагалі…

      З появою Акнір Вежа на Яр Валу перестала бути безпечним місцем.

      – О’кей, – прийняла нелегке для себе рішення Даша. – Везімо до мене.

      – До тебе? Куди?

      Іще донедавна співачка й арт-директор проживала в гримерці клубу «О-йо-йой!», і коли її звідти вигнали, вона перебралася до Вежі. І ще жодного разу не згадала про наявність іншого – постійного місця мешкання.

      – На Десятинну, – розжувала Чуб. – Живу я там. Щоправда, я з матір’ю дуже погризлася. Але все одно треба в неї про родичів-відьом з’ясовувати. До того ж вона обожнює панькатися із самогубцями.

      – Обожнює панькатися?… – здивувалася Маша.

      За час їхнього знайомства «обожнює панькатися із самогубцями» було першою інформацією про Дашину матір.

      – Ага, – підтвердила Чуб. –

Скачать книгу