ТОП просматриваемых книг сайта:
Подвійні міражі. Наталка Шевченко
Читать онлайн.Название Подвійні міражі
Год выпуска 2013
isbn 978-966-14-6095-8, 978-966-14-5785-9
Автор произведения Наталка Шевченко
Жанр Триллеры
Інгольв йшов, а під його ногами клубочилась молочно-біла пара, гарячий туман, наче дихала земля, по якій він ступав, і неначе дихання її курилося морозної ночі…
5
Погода зіпсувалася несподівано навіть для гір. Щойно сяяло в усій своїй золотаво-червоній красі бабине літо, аж ось нізвідки налетіли хмари, чорні та страшні, немов неситі круки, і несамовито закружляли над здобиччю – купкою переляканих, збентежених людей. Ударив грім, здійнявся шалений вітер, багряне листя зграйкою обскубаних метеликів подалося у вирій. Важкі, довгі краплі дощу, як свинцеві цвяхи, устромлялися в голови та тіла беззахисних подорожніх і частішали з кожним наступним ударом грому, аж доки не перетворилися на суцільну мокру стіну, такий собі крижаний водоспад, від якого годі було знайти порятунку…
Першим не витримав Штос. Мокрий від маківки до п’ят, як безпритульний цуцик, він рвонув на себе іржаву ручку на пасажирських дверях маршрутки. Ручка відвалилася і лишилася в Павлушиних пальцях, але й дверцята відчинилися. Штос влетів до салону першим, сліпнучи від води, що без упину лилася з крисів піжонського, у стилі «ретро», капелюха, невідомо нащо напнутого кілька хвилин тому, і сирим пляцком ляпнувся на сидіння. Відразу за ним біля автівки стояв Бобир, але він не квапився всередину. Пропустивши Владу, Ксеню та Юлю, махнув рукою Геннадію, аби той проходив, і лише тоді зайшов сам. Озирнувся. Бракувало Ліди, а для нього – безіменної старої. Утім, усі інші, окрім Влади, для нього також лишалися незнайомцями.
– А де ця… ну, тітка-мумія? – напівголосно спитав юнак у Влади. Почув Геннадій і, підсвідомо радіючи хоча б такій можливості випустити пару, гаркнув:
– Ах ти ж щеня, знову ти за рибу гроші! Хамло! Треба тебе ввічливості навчити!
Юрко озирнувся на крик, скрививши рота, як лекало, у глузливій посмішці:
– Ти потренуйся спершу на дружині. Якщо вона дзявкотіти перестане, то й на мені спробуєш.
Щоки Геннадія взялися червоними плямами, а чоло побіліло. Він зірвався на рівні ноги, стиснувши кулаки і вже готовий був кинутися на хлопця, проте забракло простору. Випроставшись, чоловік з усього маху врізався головою в саморобний люк на стелі мікроавтобуса, вирізаний, вочевидь, замість буржуйського винаходу – кондиціонера. Петлі, що трималися на прадавніх шурупах зі скрученою різьбою, вилетіли з гнізда, люк перехнябився, зі щілини на потилицю Геника негайно полилася вода.
– О, тутешня анестезія, – засміявся Юрко. – Безкоштовна. Зараз попустить, трішки охолонете.
Геннадій і справді охолов. Сяк-так приладнав люк на місце, опустився на одинарне сидіння, де раніше сиділа Влада, та вирячився на свої руки, ніби бачив їх уперше. Поворушивши пальцями, як зробив би, напевне, після складної операції, аби впевнитися в їх працездатності, звів погляд на Бобиря, і тихо, але твердо сказав:
– Пробач… те.
– Прийнято, –