LITMIR.BIZ

      Дівчина побігла до будинку, залишивши Марка на самоті з відрами. Соня прошмигнула повз Хелен яка поралась біля будинку. Вона промчала повз неї у свою маленьку кімнату, грюкнувши дверима.

      – Можна увійти. – пролунав голос Хелен Картер за дверима.

      – Так.

      Жінка увійшла, оглянувши кімнату. Соня сиділа в кутку між ліжком і стіною, обхопивши коліна руками.

      – Що сталось? – запитала Хелен, присівши поруч.

      – Я не можу так. Не можу бути як всі. Не можу жити нормальним життям. – схлипуючи, промовляла дівчина. – Марк запросив на завтрашній фестиваль.

      – І що тут поганого? Хлопці вони такі. Ти ж говорила, що він тобі подобається. – жінка обережно доторкнулась до плеча дівчини.

      – Не знаю. Інколи мені здається, що Марк подобається іншій мені. Та й фестиваль відбудеться у ночі. Я не можу… Вона сильнішає… Вона хоче змусити мене піти.

      – Соня… – Хелен ніжно провела рукою по спині дівчини, відчуваючи як тою сіпає немов від холоду.

      – А я вже сама не знаю чого хочу… Можу щось сказати, а потім думати чиї ці слова. Мої, чи?.. Хочу просто бути сама собою і вдень, і вночі.

      – І ти боїшся, шо він побачить тебе іншою?

      – Я боюсь, що всі побачать монстра. Монстра який я є насправді. Після заходу сонця то буду не я. Всі дізнаються хто я насправді. Не можливо жити коли пів життя проводиш в пітьмі. Я постійно чую її голос і нічого не можу подіяти. Раніше вона рідко зі мною говорила, але зараз… А коли приходить ніч для мене все в тумані, я не бачу що вона робить, уже не бачу. Намагаючись не знати на які жахіття вона, я, здатна я втратила контроль.

      – Це складно. Але поглянь на це з іншого боку. Як би не вона ти була б уже мертві. Ми були б мертві. Вона захищає тебе.

      – Я розумію, – витерши сльози, тихо відповіла Соня. – але інколи мені здається, що для чого так жити. Який сенс так жити?

      – У всьому є сенс. Наступить день коли ти зрозумієш. – жінка по материнському погладила по голові дівчину. – Ти могла б спробувати поговорити з Марком. Він хороший хлопчина. Я ж полюбила тебе. Це буде для нього шоком, але з часом він, як і я, звикне.

      – Думаєш? – з надією поглянула Соня на жінку. – Ой, я ж його кинула там. Утекла, нічого не пояснивши.