Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз - Лаймен Фрэнк Баум Шкільна бібліотека української та світової літератури

Скачать книгу

ж цього не знає! – нетерпляче перебила його Кейка.

      – Отже, – незворушно вів далі пан Жаба, – справа вимагає найретельнішого розгляду.

      – Де мій таз? Коли я отримаю його назад?

      – Таз зник. Але він неодмінно буде знайдений. На жаль, у нас немає ні детективів, ні поліції, тож доведеться вдатися до інших заходів. Раджу тобі, жінко, написати оголошення й приклеїти його до дверей свого будинку. В оголошенні повинно повідомлятися, що той, хто викрав твій дорогоцінний таз, зобов’язаний негайно повернути його.

      – А якщо не поверне? – не вгавав Кулінарка. – Що тоді?

      – Якщо таз не повернуть протягом дня, – важливо наморщив лоба пан Жаба, – отже, він не вкрадений.

      Відповідь мудреця не заспокоїла господиню, однак вона все-таки написала оголошення, прикріпила його до дверей і сіла чекати на порозі. Коли ж терпець їй урвався, вона знову вирушила до пана Жаби, який на той час все ретельно обдумав.

      – Я цілковито впевнений, – заявив він, тільки-но побачив Кулінарку, – що жоден крикун не замарав руки на крадіжці твого золотого таза. А оскільки на плоскогір’ї твого таза немає, отже, його взяв хтось із чужинців. Вважаю, що чужинець піднявся на гору під покровом ночі, викрав твій скарб і зник. Іншого пояснення немає й бути не може. Звідси висновок – якщо бажаєш повернути свій таз, тобі потрібно відправитися за ним в країну, яка лежить біля підніжжя нашої гори.

      Для Кулінарки порада пана Жаби була повною несподіванкою. Зібравши друзів і знайомих, вона вирушила до краю плоскогір’я й, затамувавши подих, зазирнула вниз, у прірву. Обриси підніжжя гори губилися в тумані, дорога попереду була важка й небезпечна. Однак бажання повернути золотий таз не давало їй спокою, і Кейка обернулася до друзів:

      – Хто зі мною?

      Ніхто не сказав ні слова. Лише один старий крикун похитав головою.

      – Ми живемо у своїй країні, і нам тут подобається. Що там, внизу, невідомо. Вже краще ми залишимося вдома.

      – А якщо там, внизу, набагато краще, ніж удома? – припустила Кулінарка.

      – Можливо, – відгукнувся крикун, – але навіщо ризикувати? Ми задоволені своєю долею. Може, в інших країнах пироги смачніші за твої, але нам і твої смакують. Якщо, звичайно, вони не підгоряють.

      В інший час така похвала порадувала б Кейку, але не зараз – вона жадала повернути свій золотий таз і в гніві почала кричати на друзів:

      – Боягузи нещасні! Я сама піду, раз ви боїтеся!

      – От і добре, – полегшено зітхнув крикун. – Таз твій, не наш, і якщо тобі не шкода через нього розлучитися з життям – роби як знаєш.

      До них наблизився пан Жаба й теж заглянув у прірву. Він давно мріяв побачити світ, та й правити крикунам йому вже обридло. Чому б не показати себе в чужих краях? Можливо, там теж потребують мудрих порад, і слава про нього полине всією Країною Оз?

      – Я піду з тобою, люб’язна жінко, – квакнув пан Жаба, чим невимовно порадував кухарку, яка попри свою сварливість, як і всі крикуни, беззастережно довіряла йому. Хто ж відмовиться від допомоги

Скачать книгу