LITMIR.BIZ

Скачать книгу

самовпевненість щодо перевезення родини до Палестини, можливо, спричинило прагнення поставити себе на чолі й визначати власне майбутнє. Понад усе він просто хотів бути з ними. Це була нездійсненна мрія, яка свідчила про те, як мало Бен-Ґуріон розуміє свою сім’ю. Він очікував, що вони скористуються шляхом, який він проклав для них, але тоді ніхто з них не мав наміру раптово кидати своє життя у Плоньську задля фермерства. Авігдор Грюн розмірковував над цією ідеєю на дозвіллі, ставлячи сину все більше запитань. Це не був серйозний план дій, а швидше, результат труднощів пристосування і туги за домом самотнього хлопчика у далекій країні.

«Зараз я живу один»

      Шломо Цемах також страждав від самотності, особливо вечорами. Перед тим як Бен-Ґуріон переїхав до нього, він також тужив за ним як за другом, але юнак, до спілкування з яким Шломо так прагнув, любив подорожувати всією країною. «Немов кочовий птах, він блукає по різних місцях», – скаржився Цемах. Деякий час він жив в орендованій кімнаті Рішон-ле-Ціон, де фантазував про зв’язок з арабською служницею, на ім’я Фатма, яка працювала на його хазяїна. Він думав, що в неї характер киці. «Це траурне сидіння в тьмяній кімнаті було нічим іншим, як божевіллям», – писав Цемах.[196]

      Шломо Левкович, якому було важко знайти кохання у Плоньську, розповідав, як колись у другій половині дня самотньо ходив вулицями Петах-Тіква, спостерігаючи за закоханими парами. «Хто може дати мені тепле ліжко, щось любе і затишне, щоб притиснути до грудей?» – подумав він.[197] Сексуальна стриманість часто вважалася за норму. Іноді вона слугувала доповненням до їхнього образу революціонерів, відданих своїй справі, а також переходу від культури, де молоді люди були схожі на батьків, до тієї, що визначається індивідуальним вибором, зокрема переосмислення сімейного життя. У деяких робітничих комунах було набагато більше чоловіків, ніж жінок. Пізніше Бен-Ґуріон згадував, що вони нерідко обговорювали цю тему.[198]

* * *

      Бен-Ґуріон ніколи не забував своє перше кохання – Рахель Нелкін, але вона незабаром обрала його суперника. Робота серед плодових дерев була важкою, згадувала Нелкін згодом. Руки у неї були порізані й закривавлені. Фермер, який їх найняв, спостерігав за нею здалеку, і ввечері бригадир сказав їй, що з руками, як у неї, варто сидіти за фортепіано, а не працювати у цитрусовому гаю. «Я була звільнена й осоромлена, – писала вона, – і не прийняла б жодної підтримки від моїх друзів». Вона, ймовірніше, сподівалася на добре слово від Бен-Ґуріона. Натомість отримала його від Егезкеля Хальбовського, який був, за її словами, «добрий і ніжний, завжди знав, як заохотити та вселити віру і надію», – писала вона.[199] Шістнадцятого жовтня 1906 року Бен-Ґуріон писав батькові: «Я сьогодні живу один». Це був його двадцятий день народження.[200] Його самотність була найбільшою проблемою. Він вирішував її двома способами: письменством і політикою.

      4. Іноземна робоча сила

«Нормальна людина»

      Бен-Ґуріон

Скачать книгу