Кобзар. Вибрані твори - Тарас Шевченко

Скачать книгу

піна з уса потекла.

      «Чи спиш, чи чуєш, брате Луже?

      Хортице-сестро?»

      Загула

      Хортиця з Лугом: «Чую, чую!»

      І Дніпр укрили байдаки,

      І заспівали козаки:

      «У туркені, по тім боці,

      Хата на помості.

      Гай, гай! Море, грай,

      Реви, скелі ламай!

      Поїдемо в гості.

      У туркені у кишені

      Таляри, дукати.

      Не кишені трусить,

      Їдем різать, палить,

      Братів визволяти.

      У туркені яничари

      І баша на лаві.

      Гой-ги, вороги!

      Ми не маєм ваги!

      Наша воля й слава!»

      Пливуть собі, співаючи,

      Море вітер чує.

      Попереду Гамалія

      Байдаком керує.

      Гамалію, серце мліє:

      Сказилося море,

      Не злякає! І сховались

      За хвилі – за гори.

      Дрімає в харемі – в раю Візантія.

      І Скутар дрімає; Босфор клекотить,

      Неначе скажений; то стогне, то виє:

      Йому Візантію хочеться збудить.

      «Не буди, Босфоре: буде тобі горе;

      Твої білі ребра піском занесу,

      У мул поховаю! – реве синє море. —

      Хіба ти не знаєш, яких я несу

      Гостей до султана?»

      Так море спиняло

      (Любило завзятих чубатих слав’ян).

      Босфор схаменувся. Туркеня дрімала.

      Дрімав у харемі ледачий султан.

      Тілько у Скутарі, в склепу, не дрімають

      Козаки-сердеги. Чого вони ждуть?

      По-своєму Бога в кайданах благають,

      А хвилі на той бік ідуть та ревуть.

      «О милий Боже України!

      Не дай пропасти на чужині,

      В неволі вольним козакам!

      І сором тут, і сором там —

      Вставать з чужої домовини,

      На суд Твій праведний прийти,

      В залізах руки принести,

      І перед всіми у кайданах

      Стать козакові…»

      «Ріж і бий!

      Мордуй невіру-бусурмана!» —

      Кричать за муром. Хто такий?

      Гамалію, серце мліє:

      Скутар скаженіє!

      «Ріжте! бийте!» – на фортеці

      Кричить Гамалія.

      Реве гарматами Скутара,

      Ревуть, лютують вороги,

      Козацтво преться без ваги —

      І покотились яничари.

      Гамалія по Скутарі —

      По пеклу гуляє,

      Сам хурдигу розбиває,

      Кайдани ламає.

      «Вилітайте, сірі птахи,

      На базар до паю!»

      Стрепенулись соколята,

      Бо давно не чули

      Хрещеної тії мови.

      І ніч стрепенулась:

      Не бачила стара мати

      Козацької плати.

      Не лякайся, подивися

      На бенкет козачий.

      Темно всюди, як у будень,

      А свято чимале.

      Не злодії з Гамалієм

      Їдять мовчки сало

      Без шашлика. «Засвітимо!»

      До самої хмари

      З щоглистими кораблями

      Палає Скутара.

      Візантія пробуркалась,

      Витріщає очі,

      Переплива на помогу,

      Зубами

Скачать книгу