ТОП просматриваемых книг сайта:
Листи до Феліції (1912). Франц Кафка
Читать онлайн.Название Листи до Феліції (1912)
Год выпуска 1912
isbn
Автор произведения Франц Кафка
Жанр Документальная литература
Серия Зарубіжні авторські зібрання
Издательство OMIKO
Але, відчуваю, я досі не відійшов, пишу недостатньо ясно, тож Ваш сьогоднішній докір і щодо цього листа зберігає свою справедливість. Краще вже здамося на сон і добрих богів.
Як Вам подобається друк (папір, зрозуміло, буде інший)? Шрифт, звичайно, трохи надто красивий і куди краще пасував би до Мойсеєвих скрижалів, аніж до моїх дрібних карлючок. Але тепер уже так і надрукують[39].
Бувайте здорові! Мені потрібно більше душевного тепла, ніж я заслуговую.
9.11.1912, субота
Найдорожча пані! Не пишіть мені більше, і я теж Вам не писатиму. Моє письменство принесе Вам одні нещастя, а самому мені вже нічим не допомогти. Щоб зрозуміти це, зовсім не потрібно перераховувати всі удари годинника, як я це робив сьогодні вночі, я із самого першого листа дуже ясно все знав, а коли вже, попри все, намагався до Вас прив’язатися, то заслуговую за це тільки, щоб мене прокляли, якщо не прокляли вже. – Якщо Ви бажаєте отримати свої листи, я, зрозуміло, Вам їх відішлю, як би не хотілося мені зберегти їх у себе. Якщо Ви все ж наполягаєте на поверненні листів, пошліть мені як умовний знак порожню листівку. Навпаки, мої листи я просив би Вас, наскільки це мені взагалі дозволено, зберегти. – Постарайтеся ж якнайшвидше забути привид, яким я є, і жити щасливіше і спокійніше, ніж раніше.
11.11.1912, понеділок
Найдорожча пані!
І я теж кажу – слава Богу! Якби Ви знали, як я провів п’ятницю і суботу, а надто вже ніч з п’ятниці на суботу! Воістину не було жодного удару годинника, жодної чверті години, які б я забарився порахувати. Свого передостаннього листа я написав пополудні у стані крайнього, але необхідного самокатування, потім виконав свою прогулянку і відносно пізно ліг. Можливо – точно вже не пам’ятаю, – від непозбутнього свого горя я навіть заснув. Увечері написав для себе три або чотири сторінки, причому не з гірших, і марно запитував себе, і де ж в мені ті спокійні межі, звідки все це випливає, коли самому мені спокій недоступний.
Згодом я вирішив, що вже знову цілком людина, і написав той самий лист на бібулці, який просто у мене під руками раптом обернувся злом і на який я довго витріщався, ніби не написав його тільки що сам, а, навпаки, отримав. Потім ліг і разюче швидко, хоча і якось поверхово, неглибоко, заснув. Але вже за чверть години знову прокинувся, у півсні мені здавалося, ніби стукає… (Зараз я залагоджу одну термінову, огидну, хтозна-колишню справу, що вже цілий тиждень висить наді мною, – не дозволяючи собі ні єдиної думки про Вас, тож допоможіть же мені в цьому, може, потім, у нагороду, я знайду мить спокою і свободи для цього листа, близького мені, як биття серця,
39
«Споглядання» було надруковано незвичне великим шрифтом, на наполегливе прохання Кафки. Див. його «Листи до видавця» від 7 вересня та 18 жовтня 1912 року.