Крижане кохання ГУЛАГу - Галина Горицька Ретророман

Скачать книгу

приміром, то він би мав розмовляти російською, так виходить?

      – Ну… Виходить, що так… Але я не те хотіла сказати… – дівчина зашарілась й ображено склала руки на грудях. – Миколо, ти поясни! В тебе краще виходить.

      – Але ж ти знаєш, Олексію, що в нашому Радянському Союзі аж п’ятнадцять республік, і ми мусимо всі якось розуміти одне одного? – Обережно проказав військовий.

      – А до чого тут комедійна короткометражка, знята на Київській кіностудії? – заперечив юнак.

      – Ну, при тому, – знайшлася, нарешті, що відказати Галя. – Що ці артисти – надбання всієї країни, і їх мають всюди розуміти.

      Олексій знизав плечима. Хотів, може, ще щось сказати, однак до вітальні повернулася з кухні мама з великим тарелем тістечок. А він, було видно, не хотів у її присутності порушувати це питання.

      – Гадаю, ти перегинаєш. Як на мене, просто мало бути протиставлення розумного Штепселя, котрий все лагодить і трохи пришелепкуватого Тарапуньки, однак веселого, а українці, ти ж знаєш, славляться своєю веселою вдачею…

      Коля так знічев’я сказав. Швидше, аби підтримати розмову, котра ледь жевріла, ніж воліючи підтримати суперечку. Але тут раптово юнак спалахнув:

      – А ти як гадаєш? Це нормально? Що кумедне й меншовартісне вкладено в україномовного персонажа і його всі висміюють, а ще є розумний парінь, мрія всіх дівчат, котрий все розтлумачить на общєпонятном язикє, і їх протиставляють?!

      Наталя дипломатично закашлялась, а потім люто зиркнула на старшого сина. Прошипіла: «Все це твої вірші українською. Нахапався! Все. Підеш краще працювати токарем, ніж вчитися ще більшого опозиціонерства на тому факультеті дурнуватому!» Олексій принишкнув і зашарівся. З телевізора пролунало: «Сейчас, бабушка. Пропустіте бабушку Голубєва! – Скажи мені, синок, а хто це такий – Голубєв? – Правий защітнік, мамаша! – Адвокат, значить…». Мама враз змінила гнів на милість, розсміялась й обійняла свого улюбленця: «Бачиш, ось став би ти відомим футболістом і проводив мене на стадіон поза чергою. А ти вирішив вірші писати!» і почубила його за непокірне волосся – Все. Досить супитися». Інцидент було так-сяк залагоджено, і всі методично заходилися поїдати тістечка із заварним кремом і краплиною варення, ніби кривавою калиною, на кожному… Олексій мовчав.

      – То ти, значить, пишеш вірші українською?.. – Тихо проказала Галя. – А давайте якоїсь пісні нашої заспіваємо? Я так сумую за Павелками й піснями… Бувало, сядеш, натомлений, працею зморений, після цілого дня гарування на колгоспному полі, і як співаєш-співаєш…

      – Ти не лякайся, що босенькі ніженьки вмочиш в холодну росу… – мелодійно відказала Наталя й підперла підборіддя рукою, замислившись про щось своє.

      – Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках однесу… – Заспівав Микола й обійняв молоду дружину.

      – То ви ж молодята? А я і не привітала! – Враз по тому згадала й сплеснула в долоні Наталя. – Де тобі, Миколо, житло видали?

      – Та

Скачать книгу