Щоденники 1913–1923 рр. - Франц Кафка Зарубіжні авторські зібрання

Скачать книгу

педантичний старий чоловік.

      «Тобі це не судилося», – погане материне втішання. Найгірше те, що нічого кращого нині мені, по суті, й не треба. Це була моя рана, раною вона й залишається, а загалом мене просто-таки затягує і додає мені трохи стійкості й надії розмірене, майже позбавлене перемін, напівактивне життя останніх днів (робота над «Підприємством» у конторі, турботи А. про його наречену, Отлин сіонізм, задоволення дівчат від доповіді Зальтена – Шільдкраута, читання мемуарів Тюргайм, листи до Льови й Вайса, коректура «Перетворення»).

      24 січня. Наполеонівські часи: свято за святом, усі поспішають «зазнати втіх короткого мирного періоду». «З другого боку, вплив жінок на них був скороминущий, вони справді не могли втрачати часу. Кохання тоді виражали в підкресленому захопленні й глибокій відданості». – «Нині тимчасову слабість уже не прощають».

      Не в змозі написати кількох рядків фройляйн Бл., не відповів уже на два листи, сьогодні надійшов третій. Я все сприймаю не так і при цьому дуже твердий, але порожній. Днями, коли я виходив, як завжди, з ліфта, мені спало на думку, що моє життя з його чимдалі одноманітнішими в подробицях днями нагадує покару школяреві, коли той, залежно від його провини, повинен переписати десять, сто чи й більше разів те саме речення, безглузде вже самим своїм повторенням, тільки в моєму випадку йдеться про покару, яка називається: «Стільки, скільки витримаєш».

      А. не може вгамуватися. Незважаючи на те, що він довіряє мені й хоче почути від мене пораду, про найгірші подробиці я завжди довідуюся тільки мимохідь із розмови, до того ж свій несподіваний подив я щоразу мушу якомога приховувати, не забуваючи, однак, що мою байдужість щодо жахливого повідомлення він може розцінити або як прохолодне ставлення, або ж, навпаки, як глибоке заспокоєння. Так воно й замислено. Історію з цілуванням я почув такими частинами, між якими минали іноді цілі тижні: її поцілував якийсь учитель; вона заходила до його кімнати; він цілував її багато разів; вона регулярно бувала у нього в кімнаті, бо працювала над якимсь рукоділлям для матері А., а в учителя добра лампа; вона безвольно дозволяла йому цілувати себе; він ще доти освідчився їй в коханні; попри все, вона ще ходить із ним гуляти; хотіла зробити йому різдвяний подарунок; якось написала була, зі мною, мовляв, сталося щось неприємне, але все обійшлося.

      А. розпитував її так: «Як це було? Я хочу знати все достоту. Він тебе тільки цілував? Скільки разів? Куди? Він на тобі не лежав? Він тебе мацав? Він хотів тебе роздягти?»

      Відповіді: «Я сиділа на канапі з рукоділлям, він – по другий бік столу. Потім він підійшов, сів поруч і поцілував мене, я відсунулася від нього до валика канапи, він притис мою голову до валика. Крім поцілунків, більш нічого не було».

      Під час тих розпитувань вона якось сказала: «Про що ти тільки думаєш? Я дівчина».

      Щойно спало на думку: листа до д-ра Вайса я написав так, що його можна всього показати Ф. Що, коли сьогодні він так і зробив і через те відклав свою відповідь?

      26 січня. Не можу далі читати Тюргайм, від

Скачать книгу