LITMIR.BIZ

Скачать книгу

а всі інші частини тіла були скляні, включно з красивим крученим хвостом.

      – Ну що, докторе Піпте, ви збираєтеся представити мене гостям чи ні? – роздратовано запитав Кіт. – Гадаю, ви забули про добрі манери.

      – Прошу вибачити, – відгукнувся Чаклун. – Це дядечко Нанкі, нащадок королів Жвакунів, які правили тут ще до того, як ці землі ввійшли до Країни Оз.

      – Йому не завадило б сходити до перукаря, – завважив Кіт, вмиваючи лапкою свою скляну мордочку.

      – Так, – весело хмикнув дядько Нанкі.

      – Він живе в густому лісі, там немає цирульників, хоч у Країні Оз усього в достатку.

      – А що це за гном з ним?

      – Це не гном, це хлопчик, – пояснив Чаклун. – Просто ти ніколи не бачив хлопчиків. Поки що він маленький, але з часом виросте і стане високим, як і дядечко Нанкі.

      – Правда? Оце дивина! – здивувалася скляна тварина.

      – Так, тільки це диво життя, а воно сильніше за магів і чарівників. Наприклад, моє диво створило й оживило тебе, але пишатися мені нічим: від тебе жодної користі, одні суцільні неприємності. І ти не здатний ні рости, ні розвиватися, тож завжди будеш нахабним безцеремонним Скляним Котом з рожевими мізками й бездушним серцем-рубіном.

      – Та я й сам шкодую, що ви мене створили й оживили, – завважив Кіт, сівши на задні лапи й помахуючи хвостом. – Ви живете в похмурому місці. Я виходив на вулицю: і ваш сад, і ліс – така нудьга! А коли я приходжу в будинок, то від розмов вашої товстої дружини просто хочеться лізти на стінку.

      – Це все тому, що я вклав у твою голову не такі мізки, як у нас, – сказав доктор Піпт. – Вони надто розкішні для простого кота.

      – То, може, їх варто вийняти і замінити простими камінчиками? – запитав Скляний Кіт. – Тоді я не дивитимуся на все зверхньо.

      – Мабуть, я так і зроблю. Тільки спершу оживлю Латочку.

      Кіт підійшов до лави, на якій сиділа лялька, й уважно її оглянув.

      – Невже ви хочете оживити цю потвору? – запитав він.

      Чаклун кивнув.

      – Це служниця дружини, – пояснив він. – Їй доведеться робити всю хатню роботу. Але ти не командуватимеш нею, як робиш це з нами. Ти повинен ставитися до неї з повагою.

      – Нізащо! Чого це я буду ставитися з повагою до мішка з ганчірок і клаптиків.

      – Якщо так, то в будинку можуть знайтися не лише клаптики, а й уламки, – сердито буркнула Марголотта.

      – Чому ж ви тоді не зробили її гарненькою? – поцікавився Скляний Кіт. – Я от – красень хоч куди і люблю дивитися, як крутяться мої рожеві кульки-мізки і б’ється рубінове серце.

      Кіт підійшов до високого дзеркала й застиг перед ним, гордовито вдивляючись у своє зображення. Потім знову заговорив:

      – А це клаптеве створіння зненавидить себе, щойно оживе. На вашому місці я зробив би з неї швабру.

      – У тебе зіпсований смак, – буркнула Марголотта, зачеплена за живе критикою Кота. – Гадаю, моя Латочка – дуже гарненька, з огляду на матеріали, з яких я її пошила. У ній більше кольорів, ніж у веселці,

Скачать книгу