LITMIR.BIZ

Скачать книгу

рівноваги. Здивований купець почав дивитися на нього іншими очима. Задіґ, бачачи, що збудив його цікавість, подвоїв її, пояснивши йому чимало речей, що не чужі були його торгівлі: різну вагу металів і краму рівної місткості, властивості багатьох корисних тварин і способи зробити корисних з некорисних – словом, він видався Сетоку справжнім мудрецем. Сеток віддав йому перевагу перед товаришем, якого так шанував. Він добре з ним поводився, про що згодом не пожалкував.

      Приїхавши до свого племені, Сеток почав з того, що став вимагати п'ятсот унцій срібла з одного єврея, якому дав їх при двох свідках; але обидва свідки померли, і єврей, якого не могли викрити, привласнив купцеве срібло, дякуючи Богові за те, що він дав йому змогу ошукати араба. Сеток поділився своїм лихом із Задіґом, що став йому за порадника.

      – У якому місці, – спитав Задіґ, – передали ви ваші п'ятсот унцій цьому невірному?

      – На широкому камені, – відповів купець, – що біля гори Хорив.

      – Яка вдача у вашого боржника? – спитав Задіґ.

      – Шахрайська вдача, – відповів Сеток.

      – Ні, я питаю вас, чи він людина жвава, чи флегматична, обережна чи нерозсудлива.

      – З усіх поганих платників, яких я знаю, – сказав Сеток, – це найжвавіший.

      – Гаразд! – сказав Задіґ. – Дозвольте, щоб я оскаржив вашу справу перед судом.

      Справді він викликав єврея до трибуналу й так сказав судді:

      – Подушко на троні справедливості! Я маю ім'ям мого господаря позивати з цього чоловіка п'ятсот унцій срібла, яких він не хоче повернути.

      – Є у вас свідки? – спитав суддя.

      – Ні, вони померли, але лишився широкий камінь, на якому відраховано срібло, і коли б ваша величність дозволили послати по цей камінь, я сподіваюся, що він буде свідчити про це; ми, я і єврей, лишимося тут, чекаючи, поки принесуть камінь; по камінь я пошлю коштом Сетока, мого господаря.

      – Охоче, – відповів суддя.

      І почав розглядати інші справи.

      Наприкінці аудієнції суддя спитав у Задіґа:

      – Ну що ж, вашого каменя ще нема?

      Єврей, сміючись, відповів:

      – Навіть якщо ваша величність залишиться тут до завтра, все одно каменя ще не буде: він більше як за шість миль звідси, й треба п'ятнадцять людей, щоб його зрушити з місця.

      – Гаразд, – скрикнув Задіґ, – я ж говорив вам, що камінь принесе свідоцтво: раз цей чоловік знав, де він є, значить, він зізнався, що це на ньому відраховано гроші.

      Спантеличений єврей мусив швидко в усьому зізнатися. Суддя постановив, щоб, доки він поверне п'ятсот унцій, його прив'язали до каменя і не давали пити і їсти. Гроші невдовзі було виплачено.

      Відтоді Задіґ і камінь були в Аравії у великій славі.

      Розділ одинадцятий

      Вогнище

      У захваті Сеток зробив з раба свого близького друга. Він не міг на нього гніватися, як колись цар Вавилона, а Задіґ був щасливий, що Сеток не має дружини. Він побачив, що його господар має природний нахил до добра,

Скачать книгу