ТОП просматриваемых книг сайта:
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь). Франческо Петрарка
Читать онлайн.Год выпуска 1343
isbn
Автор произведения Франческо Петрарка
Жанр Европейская старинная литература
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство OMIKO
де в перший раз уздріла
мене в благословенну днину;
побачила б там каменину —
надгробок мій непишний —
і ніжно б так зітхнула,
що стиха б сколихнулась
могилка, а вона, невтішна,
сльозу змахне габою
і до небес обернеться з журбою.
Весняним цвітом крони
на неї засівали;
(мені коштовний спогад досі)
вона немов на троні:
її оповивали,
хмаринки цвіту, і на коси
спадали золотоволосі,
і на її туніку,
убравши у перлини
її саму й долину;
сідали пелюстки на ріку,
і тихе те кружляння,
здавалось, дихає коханням.
Я завжди твердив
у трепеті побожнім:
Вона прийшла із райських кущів —
я знаю твердо.
Лик вельможний,
манери, мова, сміх живлющий
зачарували мою душу,
мене від гордих істин
безжально відірвали.
Що робиш тут? – мене питали.
Я тут в гаю тінистім
такий шукаю спокій,
якого не знайду в обителі високій.
Якби тобі удосталь ті оздоби,
яких собі бажаєш,
могла б ти поміж люди вийти з гаю.
Разом з братом Ґерардо Франческо зійшов на верхівку однієї з гір Воклюзу, Мон-Ванту («Вітряної гори»), що височіє на 1912 м над рівнем моря і добре відома вболівальникам «Тур де Франс» як частина маршруту престижних велоперегонів і місце загибелі необачного британця Тома Симпсона. Оскільки Петрарка детально змалював це сходження і вказав точну дату – 26 квітня 1336 року, – воно вважається першим зареєстрованим в історії, що дозволяє деяким «фанатам» шанувати Франческо Петрарку також як «отця альпінізму». Насправді сам Петрарка надавав цьому сходженню іншого значення, про що мова трохи далі, оскільки подія ця, за деякими обставинами, пов’язана з написанням «Таємниці», саме того твору, що пропонує читачеві дане видання.
Однак далі в житті Франческо Петрарки відбувається подія не тільки значима, але набагато публічніша за все, що траплялося з ним досі: дійство, що розтяглося, в цілому, на кілька тижнів: увінчання Петрарки в Римі навесні 1341 року золотим лавровим вінком як короля поетів. Звісна річ, цей епізод не обминає жодна біографія поета, та й сам він не пропускав нагоди прямо і непрямо про нього згадати. Разом з тим, відшукати якісь конкретні подробиці практично неможливо, внаслідок чого доволі поширена думка, буцімто вся історія з увінчанням чи то вигадана, чи то дуже перебільшена. Насправді підстав сумніватися в самому факті «коронування» немає, але загадок навколо нього чимало. Річ у тім, що традиція увінчання лавром, пов’язана з культом Аполлона, покровителя мистецтв, захиріла ще за кілька сторіч до народження Франческо Петрарки і відновилася, фактично, тільки для нього, тут-таки знову згаснувши (Данте свого часу у Болоньї від такої честі відмовився). Хто був автором ідеї такого вшанування, точно невідомо: зі свідчень самого Петрарки можна зрозуміти, начебто звістка про церемонію заскочила його зненацька… Причому йому було запропоновано коронуватись на вибір – у Римі чи Парижі. Що вибрав поет? Він поїхав