LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Хто йде в компанії зі мною? Я завтра виряджаюся човном на цю Бонанзу, – сказав Буйний День.

      Ніхто не відгукнувся.

      – Тоді, може, хто з вас візьметься приставити мені тисячу фунтів припасу? Плачу наперед готівкою.

      Зголосилися Кучерявий Піп і Пат Монеген. Буйний День, за своєю звичкою, не гаючись заплатив їм наперед за приставку, розрахувався за куплені харчі й залишився з порожньою торбинкою. Він уже рушив був до дверей, коли раптом вернувся.

      – Знову щось серце вчуло? – спитали його.

      – Авжеж, учуло. Цієї зими на Клондайку добре платитимуть за борошно. Хто мені позичить грошей?

      У ту ж мить кільканадцятеро чоловік, що не схотіли пристати до його непевної виправи, простягли йому свої торбинки з золотом.

      – А скільки вам треба борошна? – спитав комірник Аляскинської торговельної компанії.

      – Зо дві тонни.

      Торбинки з золотом не потяглися назад, хоч їхні власники пирснули образливим реготом.

      – Що ж ви робитимете з двома тоннами борошна? – спитав комірник.

      – Синку, ви в цім краї ще недавно і не знаєте його так уздовж і впоперек, як я знаю. Поставлю завод квасити капусту й виробляти ліки проти лупи в голові.

      Напозичавши грошей у всіх, хто йому давав, Гарніш найняв ще шестеро чоловік, щоб приставили борошно, заплатив їм наперед і знов залишився з порожньою торбинкою і в боргах по шию.

      Кучерявий Піп у комічній скрусі схилив голову.

      – Ні, ти мені таки скажи, що ти робитимеш із тим борошном?

      – Скажу, а чого ж! Це простісіньке діло. Моє серце вчуло три речі. – Буйний День почав рахувати, загинаючи пальці: – Перше – на горішньому Юконі має відкритися велике золото; друге – Кармак уже його відкрив; третє – це вже не прочуття, а щось певне: коли перше й друге правда, то борошно піде в гроші, ціна на нього підскочить аж до неба. Як я вже думаю поставити на ті двоє прочуттів, то чом же не поставити й на третє? Коли я вгадав, то цієї зими борошно продаватиметься на вагу золота. Кажу вам, товариші, коли карта йде, грайте на всі заставки. Що вам із талану, як ви не вмієте його загнуздати? Але якщо загнуздали – то вже поганяйте! Я цілі роки чекав у цій країні, коли моє серце зачує справжню карту. Ось воно й зачуло, і я не я, коли не заграю! Оце вам і все! На добраніч!

      Розділ X

      Ще ніхто не вірив, що виявилось багате золото. Коли Буйний День із своїм припасом і з усім борошном дістався до гирла Клондайку, велика площина була така сама пустельна й безлюдна, як і раніше. Нижче над річкою отаборився індіянський ватаг Айзек зі своїм плем’ям. На риштунках із жердин вони сушили лососів. Там-таки стояли табором кілька старожитців. Кінчивши літні роботи на річці Десята Миля, вони спускались Юконом до Серкл-Сіті. Прочувши на Шістдесятій Милі про золото, вони подалися туди, щоб самим обдивитись місце. Коли Буйний День приплив із борошном, вони якраз збиралися відпливати, і розмовою з ними він не дуже втішився.

      – Нікчемне лосяче

Скачать книгу