LITMIR.BIZ

Скачать книгу

в нещодавно зведеній будівлі в Блайсдейлі. Міріам приїхала на вечірку з батьками. Її батько Артур Морріс був найвідомішим стоматологом Блайсдейла. Сенфорд Бойл відрекомендував Кевіна їй і її батькам, і відтоді вони кружляли одне довкола одного, приваблюючи одне одного усмішками та швидкими поглядами з протилежного боку кімнати, аж доки зійшлися. Далі ж вони говорили й говорили до кінця вечірки. Того вечора вона зголосилася піти з ним повечеряти, а потім у них розпочався швидкий, пристрасний і бурхливий роман. Менш ніж за місяць він освідчився.

      Тепер, коли вони сиділи за барною стійкою «Ожинового заїзду», п’ючи за його успіх, Міріам роздумувала про те, як він змінився з часу їхньої першої зустрічі.

      «Як сильно він виріс», – подумалося їй. Він здавався набагато старшим за свої двадцять вісім. У його нефритово-зелених очах і жестах, характерних для людини значно досвідченішої та старшої, були помітні зрілість, стриманість, упевненість у собі. Він, маючи понад метр вісімдесят на зріст і важачи вісімдесят кілограмів, був людиною не кремезною, а підтягнутою, спортивною та відзначався добре стримуваною енергійністю. Якщо треба, він дозволяв собі напади завзяття, та здебільшого витрачав сили розважливо.

      Він був такий організований, такий здоровий, такий амбітний і рішучий, що колись вона кепкувала з нього, співаючи рядки зі старої поп-пісні: «І який здоровий духом він і тілом! Він у нас просто справжній молодець…»

      – А розкажи мені, що ти насправді думала сьогодні, коли сиділа в суді. Невже анітрохи мною не пишалася?

      – Ох, Кевіне, я не кажу, що тобою не пишалася. Ти був… майстерним, – відповіла вона, та все ніяк не могла викинути з голови нажахане личко тієї маленької дівчинки. Вона мимоволі згадувала мить панічного жаху в очах дитини, коли Кевін пригрозив розповісти всім, що вона робила в себе вдома з подружками. – Мені би просто хотілося, щоб ти зміг виграти цю справу якось інакше – не погрожуючи тій дитині викриттям… А тобі хіба ні?

      – Звісно, хотілося б. Але я мусив це зробити, – відповів він. – До того ж не забувай, що Барбара Стенлі погрожувала таким самим розголосом іншим, шантажем примушуючи їх до свідчень.

      – У неї був такий жалюгідний вигляд, коли ти на неї накинувся, – сказала вона.

      Кевін пополотнів і нагадав їй:

      – Я ж не висував звинувачень проти Лоїс Вілсон. Це зробив Марті Бом. Це він, а не я привів Барбару Стенлі до суду й піддав перехресному допиту. Я передусім мав захищати клієнтку і думати про її права та майбутнє.

      – Але ж, Кевіне, що як вона підмовила інших свідчити разом з нею, бо боялася робити це сама?

      – Тоді обвинуваченню слід було готувати справу інакше або протестувати, мені байдуже що. Це мене не обходить. Я ж казав тобі, Міріам: я адвокат, захисник. Я маю захищати, користуватися всіма доступними засобами – тільки так я виконуватиму свою роботу. Ти ж це розумієш?

      Вона кивнула. Їй знехотя довелося погодитись. Він сказав правду.

      – Невже ти хоч трішки не пишаєшся

Скачать книгу