LITMIR.BIZ

Скачать книгу

здібності ворожок і так званих екстрасенсів. Раніше, коли лікарі безсилі були, люди звертались до них по допомогу й таки виліковувались. Дехто їх мольфарами називає, але суть від того не змінюється. Вони лікують людей замовами, освяченою водою, травами та зіллям, які самі збирають у певні дні, а інколи навіть у певні години. Одним здібності передаються у спадщину, інші навчаються. Але справжні мольфари – рідкісне явище, в основному мають знання, а сили потужної не мають. Не знаю, з яких причин, але селище бабці твоєї славилося знаними мольфарами. Може, в землі тій якась особлива енергія була, що сприяла появі на світ дітей із силою Божою! Батько мій мене в дитинстві водив до них, а я в свою чергу своїх дітей возив за потреби. Там і донині живуть декілька мольфарів, але вони вже дуже старі.

      Я был скептиком и не верил ни в целителей, ни в экстрасенсов. Всегда считал их шарлатанами и мошенниками, хорошо владеющими приёмами психологического воздействия, играющими на чувствах людей, но высказывать своё мнение не стал.

      – Не віриш? – усмехнулся Олекса, заметив мой взгляд. – Я і сам би не повірив, якби своїми очима не побачив, що вони виробляють інколи.

      – Но они же и гадости всякие могут делать людям? – поинтересовался я.

      – Ні, то відьми зло всіляке витворяють. Але я вважаю, що кожне зло має своє джерело, воно не народжується на порожньому місці, йому передують певні події, які звичайну людину схиляють до темних сил, відвертаючи від Світла. От якщо спати не хочеш, можу розповісти тобі одне оповідання про відьму з твого села, яка страх на всіх мешканців наводила багато років.

      Несмотря на скептицизм, я с детства любил слушать такие истории. Конечно же, мне была интересна байка Олексы. Устроившись поудобнее, я попросил Марийку принести нам по стаканчику глинтвейна, но Олекса, разгладив свои казацкие усы, скомандовал:

      – Доню, неси медовуху, хай глінтвейн дівчата п’ють.

      Марийка поставила на стол стеклянный графин с жидкостью янтарного цвета и две рюмки. Мы опрокинули по рюмашке. Медовуху ранее пробовать мне не доводилось. Она оказалась весьма приятной на вкус, легко пилась, но, судя по обжигающему эффекту, была довольно крепким напитком.

      Олекса прокашлялся, прочищая горло, и начал свой рассказ.

      Щоб зрозуміти, хлопче, лють тієї жінки, треба знати велику передісторію, яка розпочалася геть-геть давно, ще на початку минулого століття. Мені колись батько її розповідав, а я тобі.

* * *

      Жив у тому селі чоловік – Микола, був грамотний, що рідкістю було для тих часів. Громада призначила його сільським писарем – почесна посада, бо староста та писар – найважливіші люди на селі були.

      Досвідчений писар деколи фактично керував селом. Об’єм писарських обов’язків був дуже великий. Йому потрібно було готувати відомості про перспективи на врожай, про кількість земель у власників, наявність зернозбиральної техніки, млинів, рогатої худоби й коней. Складати різноманітні звіти про рух народонаселення, про сплату податей, платежів і внесків селянами. Підготовка справ для слухання в судах теж

Скачать книгу