LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Що ж я маю тепер чинити?

      – Помогти мені влаштувати постіль, от що. Мішки лежать поперек. Дуже вам вдячна, але в мене є кості та м’язи, що протестують. Посуньте-но їх сюди!

      За її вказівками він розклав мішки вподовж стін намету, у два ряди. Між мішками утворилася западина, і лежати було б незручно. Тож, ударивши скількись там разів обухом сокири по мішках, вона трохи зарівняла западину. Потім, склавши втроє укривало, простелила його поміж мішків.

      – Гм! – пробурмотів він, неначе сам до себе. – Тепер я розумію, чого мені так незручно було спати. Треба й собі так зробити.

      І він хутко переклав мішки на своїй постелі.

      – Видно, що ви не звикли мандрувати по цій країні, – зауважила вона, застеляючи укривало зверху та сідаючи на постіль.

      – Мабуть, що так, – відказав він. – А ви що знаєте про такі мандрівки? – пробурчав він перегодом.

      – Досить, щоб знати, що робити, – сказала Фрона, ухиляючись від відповіді.

      Вона повитягала з печі сухі дрова і наклала туди мокрих.

      – Чуєте, надворі яка буря? – сказав він. – Погода все гіршає, якщо справді може бути ще гірша.

      Намет гойдався під натиском вітру, парусина надималась і тріщала, дощ та сніг тарабанили над головою. Здавалося, це вже була не просто сутичка, а що природа вчинила справжній бій. Коли трохи затихало, було чутно, як вода збігає по боках намету і шумить, немов маленький водоспад. Він підвівся і з цікавості доторкнувся до мокрої стелі. І раптом із того місця, де він торкнув пальцем, ринула вода просто на скриньку з харчем.

      – Не робіть цього! – вигукнула Фрона, скочивши з місця. Вона міцно притулила пальця туди, де протікало, і хутко провела пальцем по парусині до бокової стіни. Текти перестало вмить. – Не треба цього робити! – повторила вона.

      – Господи, – мовив він у відповідь, – ви сьогодні прийшли сюди аж від самої Даї! Невже ви ще можете рухатись?

      – Через велику силу, – призналася вона щиро. – І мені дуже хочеться спати.

      – На добраніч! – сказала вона через кілька хвилин, задоволено простягаючись під теплою ковдрою. А ще за чверть години озвалася знову:

      – Слухайте! Ви не спите?

      – Ні, – Голос його приглушено доходив до неї з-за печі. – А що таке?

      – Ви накололи скалок?

      – Скалок? – сонним голосом перепитав він. – Яких скалок?

      – А щоб розтопити в пічці завтра рано. Встаньте та наколіть!

      Він мовчки скорився і не встиг закінчити роботу, як вона вже міцно спала.

      Коли вона прокинулась, пахло тим самим беконом. Був ранок, і буря вщухла. Сонце, весело освітлюючи затоплений край, крізь відкинуте полотнище заглядало в намет. Робота вже почалася. Повз намет проходили люди, навантажені клунками. Фрона повернулась на бік. Сніданок був готовий. Господар, поставивши в духовку грудинку зі смаженою картоплею, підпирав дверцята двома трісками.

      – Доброго ранку! – привіталася вона.

      – І вам доброго, – відказав він, підвівшись і беручи в руки відро. – Я

Скачать книгу