LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Коронер. Що стало причиною вашої останньої сварки?

      Свідок. Я волів би промовчати про це.

      Коронер. На жаль, я змушений наполягти на відповіді.

      Свідок. А я не можу відповісти на це запитання. Запевняю, що наша розмова не мала жодного стосунку до жахливої трагедії, яка сталася пізніше.

      Коронер. Це вирішуватиме суд. Зайве пояснювати вам, що небажання відповідати лише нашкодить вам, коли ви постанете перед виїзною сесією суду присяжних.

      Свідок. І все ж я не буду відповідати.

      Коронер. Вочевидь, вигуком «Коу!» ви з батьком завжди закликали один одного?

      Свідок. Авжеж.

      Слідчий. Як же могло статися, що він подав умовний знак іще до того, як вас побачив, і навіть до того, як дізнався, що ви повернулися з Бристолю?

      Свідок (дуже збентежений). Навіть не здогадуюся.

      Присяжний засідатель. Чи не впало вам у вічі щось підозріле, коли ви прибігли на зойк і знайшли батька смертельно пораненим?

      Свідок. Та ні, нічого особливого.

      Коронер. Що хочете цим сказати?

      Свідок. Я був такий схвильований і наляканий, коли вибіг із лісу, що міг думати лише про батька, більше ні про що. Усе ж у мене було нечітке враження, що в ту мить щось лежало на землі ліворуч від мене. Мені здалося, що якийсь сірий одяг, можливо, коц. Коли я звівся на ноги й захотів розглянути цю річ, її вже не було.

      – Вважаєте, що вона зникла до того, як ви пішли по допомогу?

      – Атож, зникла.

      – Чи не могли б ви сказати, що ж це було?

      – Ні, у мене просто з’явилося відчуття, що там щось лежить.

      – Далеко від убитого?

      – Кроків за десять.

      – А на якій відстані від лісу?

      – Приблизно на такій самій.

      – Отже, ця річ лежала на відстані менше двадцяти кроків від вас, коли вона зникла?

      – Авжеж, але я обернувся до неї спиною».

      Цим закінчується допит свідка».