LITMIR.BIZ

Скачать книгу

(див. Wundt, 1874, стор. 658 і Weygandt, 1893). Незрозумілим залишається, щоправда, які мотиви визначають збудження тієї чи іншої вервечки асоціацій образами, які надходять не ззовні.

      Утім, неодноразово зазначався особливий характер асоціацій, що зв’язують між собою ідеї сну, і їхня відмінність від тих, що починають діяти по пробудженні. Так, Фолькельт стверджує (Volkelt, 1875, стор. 15): «У снах уявлення грають у квача, хапаючись за випадкові подібності і ледь помітні зв’язки. Усі сни сповнені цих недбалих, випадкових поєднань». Морі надає найбільшої ваги цій асоціативній особливості, яка дозволяє йому аналогії з певними психічними розладами. Він визначає дві основні риси маячні [délire]: «1) une action spontanée et comme automatique de l’esprit; 2) une association vicieuse et irrégulière des idées» [46]. (Maury, 1878, стор. 126). Він надає два чудових приклади власних снів, у яких лише подібність слів пов’язує образи. Йому снилося паломництво (pélerivage) до Єрусалима чи Мекки. По низці пригод він потрапляє до хіміка Пелетьє (Pelletier), після розмови з яким той вручає йому цинкову лопату (pelle), яка у подальшій частині сну перетворюється на дивовижний меч (там же, стор. 137). В іншому сні, він ішов шляхом і читав кілометрові позначки. Діставшись бакалійної крамниці, він став на великі ваги, і бакалійник зважував його за допомогою кілограмових гирь. Потім бакалійник сказав йому: «Ви не у Парижі, а на острові Жілоло[47]». Потім у цьому таки сні він бачив квітку лобелії, а також генерала Лопеса, про смерть якого прочитав незадовго перед тим, і, нарешті, прокинувся, граючи у лотерею. (Там само.) [48]

      Ми, безперечно, готові почути з іншого боку контраргументи проти зневаги до рівня психічних функцій під час сну, хоча такі заперечення видаються непростою справою. Втім, один з «огудників» сновидінь зазначає (Spitta, 1882, стор. 118), що ті самі психологічні закони, які переважають у притомному стані, керують також сном; інший (Dugas) обмовлюється, що «le rêve n’est pas déraison ni même irraison pure» [49]; але їхні запевнення небагато важать, якщо автори не намагаються примирити таку оцінку зі змальованими ними ж таки психічною анархією і розпадом усіх розумових функцій уві сні. Схоже, однак, на деяких авторів зійшло осяяння і вони допускають можливість того, що безумство сну не позбавлене методу і можливо навіть є симуляцією, як у випадку данського принца, якого – з його волі – вважали за безумця. Ці автори напевне уникали судити за зовнішнім виглядом, або ж сни запропонували їм відмінний зовнішній вигляд.

      Так, Генрі Гевлок Елліс, не бажаючи зупинятися на позірній абсурдності снів, визначає їх як «архаїчний світ великих емоцій і недосконалих думок» (Havelock Ellis, 1899, стор. 721), дослідження якого допомогло б нам у вивченні примітивних етапів еволюції психічного життя.

      Джеймс Сюллі (James Sully, 1893, стор. 362) висловлює ту ж таки точку зору гостріше і глибше. Його тези заслуговують на тим більшу увагу, з огляду, що він був переконаний, як, можливо, ніхто з інших психологів, у завуальованому сенсі снів. «Now our dreams are a means of conserving these successive personalities. When asleep we go back to the old ways of looking at things and of feeling about them, to impulses and activities which long ago dominated us» [50].

      Мислитель Дельбьоф стверджує,

Скачать книгу