LITMIR.BIZ

Скачать книгу

червоних шовкових підв’язок (вони так і лежали в коробочці, в якій були куплені у Браунштейна в Лікурзі), в чемодані було ще і туалетне приладдя – різдвяний подарунок Клайда. І в куточку футляра, в складку сірої шовкової підкладки була засунута маленька, простенька біла картка з написом: «Берті від Клайда. Поздоровляю з різдвом». Але прізвища не було. А почерк – квапливі карлючки, бо, коли Клайд писав це, він поривався зовсім не до Роберти.

      Це вразило Мейсона: як же вбивця не знав, що туалетне приладдя разом з карткою лежить у чемодані? А якщо знав і не вийняв картки, то чи можливо, щоб цей самий Клайд був убивцею? Чи могла людина, яка задумала вбивство, забути про таку картку, написану її власною рукою? Що це за дивний зловмисник і вбивця? І тут прокурор подумав: «Чи не варто приховати існування цієї картки до дня суду і потім несподівано пред’явити її, якщо злочинець почне заперечувати всяку близькість з дівчиною або не признається, що він подарував їй туалетне приладдя?». І він узяв картку і засунув собі в кишеню, але спочатку Ерл Ньюком, уважно оглянувши її, сказав:

      – Я не цілком певен, містер Мейсон, але мені здається, що це дуже схоже на запис у готелі на Біг-Бітерні.

      І Мейсон відповів:

      – Ну, це ми незабаром встановимо.

      Потім він знаком покликав Хейта в сусідню кімнату, де ніхто не міг їх бачити і чути, і сказав:

      – Ну, Фред, все точно так, як ви думали. Вона знає, з ким поїхала дочка (він мав на увазі те, що вже говорив Хейту по телефону з Більца: що дістав від м-с Олден відомості про гаданого злочинця). Але ви через тисячу років не відгадаєте, хто це, якщо я вам не скажу.

      І він пильно подивився на Хейта.

      – Без сумніву, Орвіл. Не маю ані найменшого уявлення.

      – А ви знаєте фірму «Гріфітс і Компанія» в Лікурзі?

      – Не ті, що роблять комірці?

      – Так, ті самі.

      – Але ж не син?

      Очі Фреда Хейта розкрились так широко, як не розкривались уже багато років. Велика і засмагла рука вхопилась за довгу бороду.

      – Ні, не син. Племінник.

      – Племінник! Семюела Гріфітса?! Не може бути!

      Слідчий, чоловік літній, релігійний, строго моральний, зацікавлений у політиці і комерції, смикав бороду і розгублено дивився на Мейсона.

      – Поки що всі обставини вказують на це, Фред. В усякому разі я сьогодні вночі їду в Лікург і сподіваюсь, що завтра знатиму більше. Але, бачите, цей самий Олден – фермер, справжнісінький бідняк, його дочка працювала на фабриці Гріфітсів у Лікурзі; а цей племінник, Клайд Грі-фітс, як видно, завідував тим відділом, де вона працювала.

      – Так, так, так, – промовив слідчий.

      – До цієї поїздки, до вівторка, вона провела місяць удома, – була хвора (він зробив наголос на цьому слові). За цей час вона написала йому принаймні десять листів, а може й більше. Про це я дізнався від місцевого листоноші. Він дав свідчення під присягою, по всій формі, ось вони! – і він поплескав по кишені піджака. – Всі листи були адресовані в Лікург Клайдові Гріфітсу. Я навіть

Скачать книгу