LITMIR.BIZ

Скачать книгу

точно, тому що насправді писав його двічі. Спершу я занотовував усе олівцем (чимало стираючи та виправляючи) на аркушах, які в рекламі називають «друкарськими блокнотами»; а потім переписав усе, скорочуючи очевидне, своїм найдрібнішим, найдемонічнішим почерком у щойно згадану чорну книжечку.

      Тридцяте травня в Нью-Гемпширі офіційно проголошено Пісним днем, але в Каролінах було інакше. Того дня епідемія «шлункового грипу» (що б це не було) змусила владу закрити школи на літні канікули. Читач може перевірити інформацію про погоду в ремсделському «Джорнал» за 1947 рік. Кількома днями раніше я переїхав до будинку Гейзів, і маленький щоденничок, який я зараз збираюся відкрити читачеві (так само, як шпигун переказує напам’ять записку, котру проковтнув), умістив майже весь червень.

      Четвер. Дуже теплий день. Зі зручної точки для спостережень (вікно у ванній) бачив, як Долорес знімає сухі речі з мотузки в яблучно-зеленому світлі позаду будинку. Не поспішаючи вийшов на вулицю. Вона була вбрана в картату сорочку, сині джинси та кеди. Кожним своїм рухом у строкатих променях сонця вона зачіпала найпотаємніші та найчутливіші струни мого мерзенного тіла. Незабаром вона сіла біля мене на нижній сходинці заднього ґанку і взялася підіймати кругляки – о Господи, ці кругляки між її ступнями та скручений уламок скла від молочної пляшки, схожий на вищирену губу, – й кидати їх у бляшанку. Дзень. Вдруге ти не можеш, ти не можеш влучити, ох, дивовижно: така ніжна й засмагла, без жодної вади. Від десерту з морозивом з’являється висипка. Надлишок секреції сальних залоз, що зволожує волосяні фолікули шкіри, викликає подразнення, яке проторює шлях інфекції. Але німфетки не страждають від висипок, попри те що об’їдаються масною їжею. Господи, який за страждання – цей шовковий блиск над скронею, який переходить у русяве волосся. І маленька кісточка, що смикається збоку біля вкритої пилюкою щиколотки.

      «Ота дівчинка Макку? Джинні Макку? Справжнє страховисько! І підступна. І кульгава. Мало не померла від поліомієліту». Дзень. Блискуче плетиво пушку на передпліччі. Коли вона підвелася, щоб занести до хати прання, мені випала нагода помилуватися звіддаля вицвілою тканиною її засуканих джинсів. Посеред галявини, мов фальшиве дерево факіра, виросла привітна пані Гейз, озброєна камерою, і після недовгої геліотропної метушні – сумний погляд угору, задоволений униз, – поки я, блимаючи, сидів на сходах, дозволила собі сфотографувати мене, Humbert le Bel73.

      П’ятниця. Бачив, як вона пішла кудись із чорнявою подругою на ім’я Роуз. Чому її дитяча – хіба ж ні, просто дитяча! – хода так огидно збуджує мене? Обміркуймо це. Ледь помітно вигнутий підйом. Якесь кучеряве похитування, від коліна аж до кінчика кожного кроку. Легкий натяк на підтягування ноги. Надзвичайна дитячість, безмежна розбещеність. До того ж Гумберта Гумберта неймовірно бентежить вульгарна бесіда малої та її різкий високий голос. Пізніше чув, як вона за парканом стріляє в Роуз своїми грубими нісенітницями. Її слова пульсували в мені, щоразу пришвидшуючись. Пауза. «Мені вже час, дитинко».

      Субота. (Імовірно, початок трохи виправлений.) Знаю,

Скачать книгу