LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Ну, тоді одружуйся з донькою воєначальника Варсенік. Вона виросла на наших очах, красуня, буде тобі вірною дружиною, а нам слухняною дочкою.

      – Ні, батьку! Якщо ти хочеш, щоб я одружився – знай: немає для мене іншої нареченої, окрім Анаїт, дочки пастуха.

      Довго умовляв цар сина, але той твердо стояв на своєму. Тоді цар вибрав багаті подарунки, покликав вірного Вагінака, і той у супроводі двох вельмож поїхав у село Ацік сватати Анаїт, дочку пастуха.

      Старий Аран привітно прийняв гостей і розстелив для них килим.

      – Який чудесний килим! – здивувались гості. – Це робота твоєї господині?

      – Ні, я вдівець! – відповів Аран. – Моя дружина померла десять років тому. – Це робота моєї дочки Анаїт.

      – Такого килима немає навіть у нашому палаці. Твоя дочка уміла майстриня. Слава про її красу дійшла до палацу. Цар послав нас для переговорів. Він хоче бачити твою дочку Анаїт дружиною свого сина.

      Вельможа чекав, що Аран не повірить своїм вухам чи затанцює від радощів. Але пастух продовжував мовчки сидіти на килимі і нічим не виявляв своїх радощів.

      – Що з тобою, Аран? Ти не радий такій високій честі?

      – Дорогі гості, – усміхнувся старий пастух. – Я вдячний царю за велику честь узяти з дому жалюгідного пастуха прикрасу для царських палат. Я можу подарувати царю цей прекрасний килим, а дочка моя – сама господиня своєї долі.

      Вельможі перезирнулись між собою.

      До кімнати увійшла Анаїт, поклонилась гостям і сіла за п’яльця. Її тонкі пальці миготіли, як білі метелики.

      – Подивись, Анаїт, які багаті дарунки прислав тобі наш цар, – сказав Вагінак, дістаючи шовкові сукні та коштовні прикраси.

      Анаїт ледь кинула погляд на все і запитала:

      – За що ж мені така милість?

      – Цар хоче бачити тебе дружиною свого сина Вачагана. Ти напоїла його водою з джерела. І разом з глеком він віддав тобі своє серце.

      – Значить, той прекрасний юнак – син царя? – здивувалась Анаїт. – А чи знає він якесь ремесло?

      – Навіщо царському сину ремесло? – розсміявся Вагінак. – Усі піддані – його слуги.

      – Сьогоднішній пан – завтра може стати слугою. Ремеслом має володіти кожен, будь він цар чи слуга.

      Вельможі перезирнулись між собою.

      – Значить, ти відмовляєш царевичу тільки тому, що він не знає ремесла? – перепитали вельможі.

      – Скажіть царевичу, що він мені милий, але я поклялась вийти заміж тільки за чоловіка, який знає ремесло, і не можу порушити клятву.

      Посли повернулися в палац і розповіли про все.

      Цар з царицею зраділи, думаючи, що вже тепер Вачаган відмовиться від своїх намірів.

      Але Вачаган сказав:

      – Анаїт права. Цар – теж людина. Кожна людина повинна бути майстром якої-небудь справи.

      І вирішив Вачаган навчитися ткати парчу.

      З Персії привезли майстра, і за один рік Вачаган перевершив свого учителя. Своїми руками він виткав з тонких золотих ниток весільну сукню і послав її Анаїт. Дівчина довго милувалась чудесним візерунком і дала свою згоду вийти заміж за Вачагана. Сім

Скачать книгу