ТОП просматриваемых книг сайта:
Справжнє життя Себастьяна Найта. Владимир Набоков
Читать онлайн.Название Справжнє життя Себастьяна Найта
Год выпуска 1939
isbn 978-617-12-6199-0
Автор произведения Владимир Набоков
Жанр Зарубежная классика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Отже, одного ранку на початку літа сімнадцятирічний Себастьян зник, залишивши моїй матері коротку записку про те, що він супроводжує Пана та його дружину в подорожі на Схід. Спочатку мати сприйняла це як жарт (Себастьян, попри свою понурість, іноді придумував гидотні розіграші, як-от тоді, коли в переповненому трамваї він передав через кондуктора дівчині в протилежному кінці вагона абияк набазграну записку такого змісту: «Я тільки бідний кондуктор, але кохаю Вас»), та коли вона прийшла до Панів, виявилося, що ті справді виїхали. Згодом з’ясувалося, що, згідно з Пановим уявленням, ця мандрівка а-ля Марко Поло полягала в тому, щоб помалу просуватись у східному напрямку від містечка до містечка й у кожному з них організовувати «ліричний сюрприз», тобто винаймати зал (а якщо такого не знайдеться, то принаймні повітку) і влаштовувати там поетичну виставу, чистий прибуток від якої мав би давати можливість йому, Ларисі та Себастьянові добиратися до наступного провінційного міста. Ми так і не дізналися, чим і як мав допомагати Себастьян: чи то виконувати якісь серйозні обов’язки, чи то попросту крутитися поблизу, приносити й подавати, що там треба, та догоджати норовистій Ларисі, яку не дуже-то й легко було умиротворяти. Зазвичай Алексіс Пан виходив на сцену, одягнений у візитку – цілком пристойну, якби не вишиті на ній величезні квіти лотоса, а на полисілому лобі мав намальоване сузір’я Великого Пса. Він декламував свої вірші зичним, гримким голосом, і з уст такого коротуна це наводило на думку про мишу, що народжує гори. Поруч поета на підмостках засідала Лариса – дебела, схожа на кобилу жінка в рожево-бузковій сукні – й пришивала ґудзики або латала старі штани, причому вся сіль полягала в тому, що в повсякденному житті вона ніколи не робила чогось такого для свого чоловіка. Час від часу, в інтервалах між двома віршами, Пан виконував повільний танець – суміш яванських рухів зап’ястками та власних ритмічних винаходів. Після таких виступів він знаменито напивався, у чому й крився його майбутній крах. Подорож на Схід закінчилася в Симбірську, де Алексіс, п’яний як чіп і без гроша за душею, застряв у брудному трактирі, а Ларису з її гарячим норовом замкнули в поліційній дільниці за те, що дала ляпаса одному настирному чиновникові, який не схвалив галасливого генія в її чоловіку. Себастьян повернувся додому таким самим безтурботним, яким вирушав у мандри.
«Будь-який інший хлопець, – додала моя мати, – почувався б ніяково й дуже соромився б цієї безглуздої витівки».
Але Себастьян розповів про свою подорож так, ніби йшлося про чудернацький випадок, у якому він був безпристрасним спостерігачем. Чому він приєднався до цього сміховинного балагану й що взагалі спонукало його водитися з цією гротескною парочкою, так і залишилося нерозгаданою загадкою (мати припустила, що його звабила Лариса, але ця жінка була простацька, немолода, ще й по
11
Безсердечна дама-красуня (