LITMIR.BIZ

Скачать книгу

це Франсуа Рабле. За допомогою мови він сублімує все, що стосується тіла, їжі, і водночас усе, що є найбільш трансцендентне, бо, як не крути, а його герой Ґарґантюа народжений «від» вуха Ґарґамель – саме «від вуха», а не «з вуха» матері. Він народився від слів, які чула його мати. Він народжений мовою… і від народження належить людству. І з мови він створив слова, створив радість для всіх тих, кому не потрібно приховувати ніякої еротики. Це еротика для радості всієї спільноти.

      Немає кращої підготовки до сексуальної освіти, як долучення з раннього дитинства до мовлення самого життя, яке через метафори повідає про всі функції тіла. Навіть у сучасному будинку з купою кнопок і технологій залишились уривки цієї метафоричної мови: для електричних приладів штепсель входить у розетку, вікно відчиняється завдяки засувці й зачиняється за допомогою об’єктів, які входять у гніздо й виходять із нього. Усе це метафори продуктивної сексуальності, яка приводить до зчеплення механізмів між собою й, урешті-решт, приносить задоволення, щастя – і суспільну користь також.

      Гадаю, що нині в системі виховання є два хибні шляхи, через які підліток не може дійти згоди з власним тілом: фізичні вправи цілком орієнтовані на змагання, а не на знайомство зі своїм тілом або на радість від гри. Дитині в школі, яку в усьому воліють тестувати, яку тренують у спорті, як на екзаменах, бракує смаку до ігор, у яких хоч і є переможець та переможений, але немає приниження від поразки, якщо гра була доброю. Другий хибний шлях – нехтування руками і збіднення мови, що позначається на тямущості та вправності. Зі словника прибрали все конкретне – усе, що стосується функцій тіла або ж об’єктів, якими користуються на практиці. І то в дуже ранньому віці. Двадцять років тому в початковій школі арифметики навчали на реальних прикладах (ваги, колби, посудини, крани…). Сьогодні, і в математиці зокрема, учня дуже швидко навчають маніпулювати (подумки) геть абстрактними поняттями. Спорт, винятково зосереджений на конкуренції, як і мова, навіть у восьмирічних школярів переповнена абстракціями, не можуть допомогти дитині знайти розумний баланс зі своїм тілом.

      Ми заспокоюємо свою совість, кажучи: «Тепер діти займаються спортом… Тепер можна вільно висловлюватися, бо ж діти говорять батькам або при батьках гострі слівця». Але все це з іншої опери! Це вивільняє певну агресію, але аж ніяк не формує особистості. Така мова зовсім не креативна. У наших дітей більше немає словника. Ми рухаємося в протилежний бік від того, що могло б дати підліткові рівновагу.

      Як пояснити цей упертий обскурантизм, який спорудив стіну мовчання перед дитячою сексуальністю й змушує батьків і вчителів Третьої республіки вдавати, ніби ніякої дитячої сексуальності не існує?

      Пам’ять дорослої людини стирає все, що стосується доедипового періоду в житті дитини. Через це суспільству так непросто визнати дитячу сексуальність.

Скачать книгу