ТОП просматриваемых книг сайта:
Сицилієць. Маріо П’юзо
Читать онлайн.Название Сицилієць
Год выпуска 1984
isbn 978-617-12-5993-5,978-617-12-5994-2
Автор произведения Маріо П’юзо
Жанр Криминальные боевики
Серия Хрещений батько
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Абат та Турі Ґільяно обійнялися. Турі мовив:
– Я в боргу перед вами. Згадайте про мене, коли вам знадобиться допомога, будь-яка. Зроблю все, що ви попросите.
Абат поплескав його по плечу.
– Християнське добро не вимагає відплати, – мовив він. – Повертайся на Господній шлях, сину мій, і віддавай йому належне.
Однак то були завчені слова, бо він добре знав таку юнацьку невинність. З неї може повстати в полум’ї диявол, щоб зробити все, що захоче. Він не забуде обіцянки Ґільяно.
Попри протести Пішотти, Турі вдягнув брезентового наплічника, і вони разом вийшли за ворота монастиря. Не озираючись.
Розділ 6
З виступу краю скелі поблизу верхівки Монте-д’Оро Ґільяно та Пішотта могли дивитися вниз, на Монтелепре. Там, кількома милями нижче від них, уже боролися з настанням темряви, запалюючи світло в будинках. Ґільяно уявив собі, що чує музику з гучномовців на площі: там завжди транслювали римські радіостанції на втіху містянам, які прогулювалися перед вечірньою трапезою.
Однак гори були оманливі. На те, щоб спуститися до містечка, знадобилося б дві години, а щоб піднятися назад – іще чотири. Ґільяно та Пішотта часто бавилися тут у дитинстві, знали кожен камінчик на цій горі, кожну печеру, кожен тунель. Трохи далі в цій скелі був грот Б’янка – улюблена печера їхнього дитинства, більша за будь-який будинок Монтелепре.
Турі подумав, що Аспану добре виконав його накази. Печера була повна спальних мішків, каструль, коробок з боєприпасами, мішків із хлібом та іншими продуктами. У дерев’яній скрині лежали електричні кишенькові ліхтарики та гасові лампи, ножі, було кілька каністр гасу.
– Аспану, та тут назавжди можна оселитися! – засміявся він.
– На кілька днів, – відповів Аспану. – Коли карабінери почали тебе шукати, спочатку навідалися саме сюди.
– Боягузи шукатимуть нас тільки вдень, – сказав йому Турі. – Уночі ми в безпеці.
Гори огорнула темрява, однак небо було таке зоряне, що вони чудово бачили один одного. Пішотта відкрив брезентовий наплічник, заходився діставати одяг та зброю. Турі Ґільяно озброювався повільно й урочисто. Знявши рясу ченця, він вбрався в молескінові штани, тоді вдягнув величезного кожуха з багатьма кишенями. Два пістолети він заткнув за пояс, закріпив під кожухом автоматичний пістолет так, щоб його можна було прикрити, але й негайно вихопити за потреби. Застібнув на талії патронташ, поклав коробки з кулями до кишень. Пішотта передав йому ножа, який він сховав в одному з армійських чобіт. Ще один маленький пістолет пішов до плетеної кобури, прикріпленої з внутрішнього боку кожуха до відвороту. Зброю та боєприпаси він ретельно перевірив.
Гвинтівку Турі відкрито перекинув через плече. Нарешті він був готовий. Усміхнувся Пішотті, у якого були тільки лупара та ніж у чохлі за спиною.
– Я