Дама з покритою головою. Femme couverte - Анастасія Байдаченко Орлеанська сага

Скачать книгу

і не мати законних дітей. Можливо, безславно померти десь на Святій землі в одному із останніх хрестових походів. Так було до Азенкуру. Жінки в його житті були також прості, захоплені ним до нестями та покірні його волі. Він рідко упадав за ними, скоріше, вони зліталися до нього, як метелики на вогонь свічки. Вони рідко цікавили його після того, як кілька разів ділили з ним ложе. Такою простою була і його дружина Марі. Ці жінки геть не зачіпали його серця, не хвилювали розум. Йому не хотілося писати віршів чи носити їхні кольори, не хотілося марити про миттєвий погляд чи лагідне слово, як колись, при куртуазному дворі герцога Орлеанського усі пажі (звісно, що потай) упадали навколо молодої герцогині Бонни.

      Ренн зустрів почет принцеси Орлеанської ощиреними бійницями й замкненою брамою, хоча стояв день. Нарешті, коли Маргарита опинилась у місті, ані їй, ані месьє де Прюнелю ніхто не міг пояснити, де герцог, герцогиня, чи бодай граф д’Етан, яким принцеса мала засвідчити свою повагу. Щиросердно зрадівши відсутності чоловіка, Маргарита звеліла облаштовувати свої покої, які ніхто навіть не здогадався прибрати до її приїзду. І поки незадоволені служебки під уважним наглядом мадам де Белльваль витрушували пил із гобеленів, Маргарита обережно спробувала відчинити дверцята, що з’єднували її покій із ліжницею чоловіка. Марно. Їх замкнули з того боку. Маргарита розчаровано відступила. Зрештою, вона все одно не мала права туди заходити. Граф має приходити до неї, до своєї ліжниці чоловіки кличуть лише шльондр.

      Лише надвечір її запросили до покоїв герцогині.

      Маргарита квапливо ступила три кроки й присіла у реверансі, й лише коли підвелася, зрозуміла, що вона в породільному покої, завішаному зеленим оксамитом, білою парчею та гербом із королівськими лілеями. Герцогиня ніколи не забувала, що вона – дочка короля Франції. Біля широкого породільного ліжка герцогині Жанни стояла колиска. Маргарита знала, що мала б прийти з подарунком, але жодна душа не попередила її, що у герцогині народилося дитя.

      – Підійдіть, мила кузино! – голос Жанни, хоч і слабкий після перенесених страждань, все одно бринів природженою владністю.

      – Мадам, як ви почуваєтесь? – тихо спитала Маргарита, так і зупинившись біля дверей.

      – Почуваюсь… Янголе мій, та й ви самі скоро з ласки Божої знатимете… Підійдіть ближче, – герцогиня вказала тонкою пещеною рукою на край ліжка. – Сядьте.

      Попри пережиті страждання, герцогиня сиділа дуже прямо. Принцеса слухняно опустилась на край ліжка, накритого зеленим укривалом.

      – Уже геть доросла, мій дівер давно мав вас покликати до себе. Що з вами, серденько? Ви зблідли? Присягаюсь, вам нема чого боятися… На те доля жінки. Зробите, як ваш чоловік вам накаже. Інакшого способу отримати дитину не вигадали… – раптом посміхнулася герцогиня. – Коли ваш чоловік повернеться, вам представлять ваших придворних дам, дружин васалів графа. А щодо мого двору – то за титулом й родом ви будете першою дамою. І повірте, моя люба,

Скачать книгу